Кочерженко Іван Євменович

Иван Евменович Кочерженко родился в 1906 г. в большой крестьянской семье (четверо братьев и две сестры) в селе Лебедин Киевской губернии (ныне село Лебедин Шполянского района Черкасской области). Там же окончил школу. Родившись в небогатой семье у родителей, не имевших возможности получить образование, Иван Евменович, как и его братья, и сёстры, был наделён от природы пытливым умом и колоссальным трудолюбием. Получить высшее образование, чтобы развить свой талант биолога, помог старший брат Кирилл, отказавшийся в своё время от возможности получения высшего медицинского образования (хотя тоже был талантлив) по причине отсутствия средств и необходимости вырастить и обучить младших братьев и сестёр.
Иван Евменович окончил Уманский сельскохозяйственный институт, затем Тимирязевскую сельскохозяйственную академию. В 30-е годы работал аспирантом у Ивана Владимировича Мичурина в городе Козло́ве (ныне Мичуринск) Тамбовской области. До Великой Отечественной войны работал научным работником в Сухумском, а затем в Сочинском ботсадах. После войны переведен в Киев, где наряду с академиком Николаем Григорьевичем Холодным организовывал и открывал Центральный ботанический сад в Выдубичах.

Иван Евменович был биологом-генетиком и заведовал отделом по работе с цитрусовыми культурами. В своей кандидатской диссертации ещё в 40-х годах он доказал, что растения имеют гены роста. За что и поплатился. На пресловутой сессии ВАСХНИЛ Т.Д.Лысенко так “ударил” по генетикам, обвиняя их в лженаучности, что академик Н.Г.Холодный слёг с обострившимся заболеванием сердца; а Ивану Евменовичу грозила ссылка и о диссертации речь уже не шла. От суда и ссылки его чудом спас Степан Васильевич Червоненко. Работу по генетике (с цитрусовыми) Ивану Евменовичу пришлось оставить. Он занялся орехоплодными культурами. И в течение ряда последующих лет вывел множество скороспелых сортов: от гигантских до гроздевидных. Без защиты диссертации ему была присвоена степень кандидата биологических наук.
Под его руководством выросла целая плеяда учёных – его учеников, ставших докторами наук. Например, академик НАН Украины, доктор биологических наук, профессор К.М.Сытник.
Сухопарый (очень страдал от голода в студенческие годы), в очках, несколько суетливый Иван Евменович, по сути, жил только наукой. Его меньше всего интересовали звания и почести, которых он по вышеуказанным причинам незаслуженно был лишён. Лишь под конец жизни, когда его “проводили” на пенсию, но он продолжал работать на своих испытательных грядках в Глевахе, числясь “чернорабочим”, Москва заинтересовалась его научными трудами. Распоряжением Академии наук СССР его восстановили в должности. Оказывается, Иван Евменович своими работами доказал, что в природе существует биологический закон, на основе которого растения повторно цветут в одном сезоне. Именно на основании этого закона он выводил новые сорта орехов. Но опубликовать этот закон он не успел.

8 апреля 1980 года после заседания Учёного совета он вышел из центрального здания Ботанического сада, где на дорожке упал и умер от инфаркта. Похоронен Иван Евменович Кочерженко в Киеве на колумбарии Байкового кладбища (2-й ярус справа – как идти к могиле артиста Л.Ф.Быкова).

И хоть информации об Иване Евменовиче Кочерженко в литературе встречается совсем немного, этот поистине великий учёный и человек оставил навеки в природе незабываемое наследие своим потомкам.

Біографією Кочерженко Івана Євменовича поділилась його внучата племінниця Музиченко Олена.

Всі його наукові праці, які вдалося зберегти знаходяться у музеї І. Є. Кочерженка, який створений та розміщений на території Центрального бот саду НАН України України ім. М.М.Гришка. Іван Євменович був одним із засновників цього саду.

Ще один цікавий епізод з життя Івана Євменовича. Наприкінці 60-х рр минулого століття чоловік привіз цілу вантажівку саджанців грецького горіха та власноруч висадив їх обабіч шляху між селами Гергіївка та Лозуватка Шполянського району Черкаської області, а також обсадив горіхами ділянку біля школи м. Шпола. Ці дерева досьогодні своїми врожаями нагадують про велич та щирість душі Кочерженко Івана Євменовича.

Інформація з джерел Національного Ботанічного саду ім Гришка

Сьогодні виповнюється 115 років від дня народження Іван Євменовича Кочерженка – агронома, фізіолога рослин, кандидата біологічних наук (1948). (24.02.1906 р., с. Лебедин Шполянського р-ну Черкаської обл. – 8.07.1979, Київ).

Іван Євменович у 1930 р. закінчив Уманський сільськогосподарський інститут за спеціальністю агроном-садівник та, у 1936 р. аспірантуру при Всесоюзному Інституті рослинництва у м. Ленінграді за спеціальністю “фізіологія рослин”. По закінченні аспірантури з 1937 по 1946 рр. працював зав. відділом фізіології рослин Всесоюзної селекційної дослідної станції субтропічних рослин у м. Сухумі. У 1946 р. переїхав до Києва і до 1950 р. працював у відділі фізіології та екології рослин Інституту ботаніки АН УРСР під керівництвом академіка М.Г. Холодного та одночасно за сумісництвом керував відділом фізіології рослин Сочинської дослідної станції субтропічних культур. Під його керівництвом вперше в СРСР були проведені широкомасштабні дослідження з вивчення та практичного використання синтетичних фітогормонів в субтропічному рослинництві.

В нашому саду Іван Євменович працював з 1950 по 1979 рр. на посаді старшого наукового співробітника відділів субтропічних рослин, фізіології і біохімії рослин (з 1953 р.), нових культур (з 1969 р.). Вивчав фізіологічні особливості онтогенезу деревних рослин у зв’язку з їх адаптацією до нових вимог, методи вегетативного розмноження волоського горіха та впровадження кращих його скороплідних форм у виробництво. У 1951 р. отримав наукове звання старшого наукового співробітника зі спеціальності “фізіологія рослин”. Розробив методичне керівництво з використання стимуляторів росту для живцювання рослин. Автор понад 40 наукових праць. Підготував 4 кандидата наук.