Глузман Даниил Фишелевич

Вдогонку отмечавшемуся вчера по бытовавшей до сего года традиции дню медика, хочу с огромной благодарностью вспомнить одного из самых светлых людей, встреченных мною в жизни. 

Так случилось, что в 1990-е годы моя профессиональная деятельность была связана с медициной, точнее ‒ протекала в интереснейшем сотрудничестве с Ассоциацией психиатров Украины, созданной по инициативе известного психиатра, диссидента, правозащитника, поэта Семёна Фишелевича Глузмана. Мне довелось не только преподавать французский язык заинтересованным в его знании сотрудникам Ассоциации, но и потрудиться над переводами статей для журнала «Современная психиатрия» и нескольких книг, вышедших в издательстве «Сфера». 

Научным редактором одной из них, озаглавленной «Близорукий свидетель. Взгляд на СПИД» известного французского психиатра Кирилла Куперника, был старший брат С.Ф. Глузмана профессор, онколог-гематолог ДАНИИЛ ФИШЕЛЕВИЧ ГЛУЗМАН. О нём мне и хотелось поделиться краткими воспоминаниями.

С определённым трепетом, завершив очередной этап работы над переводом, постучала в его кабинет в институте онкогематологии на ул. Ломоносова. Войдя, увидела добрые-добрые глаза, услышала ласковое приветствие. Весь облик Даниила Фишелевича сразу же расположил к простому разговору, ничего нарочито «профессорского» не было. Впрочем, как раз и было: доброжелательность, благородство, интеллигентность в самом глубоком понимании.

При следующей встрече оказалось, что я по невнимательности отдала ему промежуточный вариант перевода! Как же мне было неловко! И что я услышала в ответ на заплетающиеся извинения: «Очень хорошо! Мне было интересно следить за ходом Ваших мыслей!»

Когда работа была закончена, Даниил Фишелевич, прощаясь, протянул мне свою визитку с дописанным от руки номером домашнего телефона и сказал: «Пожалуйста, если с кем-то из Ваших близких или знакомых случится беда, обратитесь ко мне сразу же! Дай Бог, чтобы этого не было, но жизнь есть жизнь!». На этом мы попрощались в 1996 году.

А через 6 лет мы узнали, что у отца 4-я стадия онкологического заболевания. Его всячески пытались не брать на лечение. Нам без обиняков было сказано: «Пусть умирает дома, глядя на зелёную травку. Зачем нам статистику портить, ему месяц-другой остался».

Перебирая возможные варианты выхода из этой ужасной ситуации, я вспомнила о давнем разговоре. И сразу же, вечером, набрала номер телефона Даниила Фишелевича. «Да, конечно, помню. Отец? Говорят, не жилец? Не хотят даже биопсию делать? Не плачьте, соберитесь. Кто сказал о сроках? Нужно диагностировать и лечить! Слышите: диагностировать и лечить! Стёклышки (анализ) привезёте мне сразу же, сам сделаю. И обратитесь к моей ученице, Ольге Владимировне Пономарёвой, она прекрасный химиотерапевт. Не за что благодарить, не откладывайте».

После этих удивительных и таких нужных в тот момент слов «Диагностировать и ЛЕЧИТЬ!» высохли слёзы, откуда ни возьмись появилось спокойствие и уверенность, что мы ещё поборемся за 64-летнюю жизнь. А в онкоцентре после моих слов, что анализы сделает Д.Ф.Глузман, всё как по волшебству изменилось. Отца госпитализировали, жидкость откачали, биопсию и всё остальное сделали.

«Стёклышки» были отвезены, анализ сделан. И когда, после химиотерапии, проведенной Ольгой Владимировной ‒ дипломницей и аспиранткой Даниила Фишелевича, отец пошёл на поправку, мы с мамой поехали поблагодарить его. Он искренне сорадовался, мягко шутил, убеждал маму, что всё страшное позади, желал нам всего доброго. Отцу, после лечения последней стадии неходжкинской лимфомы, было отведено пробыть с нами ещё целых 16 лет. 

Даниил Фишелевич прожил длинную жизнь, родился 4 июня 1936 года и ушёл в самом начале войны, 29 марта 2022 года. 

Я намеренно не привожу его многочисленных титулов и регалий. Для нашей семьи он стал воплощением настоящего врача и прекрасного человека. 

Вечная ему благодарная память!

Евгения Еременко

29 березня 2022 року на 85-му році життя помер відомий український лікар-онкогематолог, завідувач відділення онкогематології Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, професор Данило Фішелевич Глузман.

Д. Ф. Глузман у 1960 році закінчив Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця і ​​розпочав медичну діяльність лікарем-педіатром Овруцької дитячої лікарні Житомирської області. У 1962 р. Д. Ф. Глузман розпочав наукову діяльність науковим співробітником Інституту експериментальної та клінічної онкології (нині Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України), якому Данило Фішелевич віддав себе на все життя. Д-р Глузман багато років працював під керівництвом першого директора і засновника Інституту академіка Р. Є. Кавецького, відомого українського онколога і патофізіолога. У 1967 році доктор Глузман отримав ступінь кандидата наук, у 1976 році — ступінь доктора медичних наук, а в 1985 р. — вчене звання професора. У 1982 році Данило Фішелевич очолив лабораторію цитохімії та імуноцитохімії, яка згодом була перетворена на онкогематологічне відділення.

Професор Глузман добре відомий своїми піонерськими дослідженнями в розробці цитохімічних методів вивчення клітин-попередників у різних гемопоетичних лініях. Його основні дослідження з ідентифікації гемопоетичних стовбурових клітин у жовтковому мішку забезпечили основу для поглибленого дослідження походження лейкемії. Професор Глузман зі своїми колегами продемонстрував, що морфологічно неідентифіковані гемопоетичні клітини-попередники мають маркерні цитохімічні властивості, властиві зрілим клітинам зазначених гемопоетичних ліній. На основі цих знахідок удосконалені цитохімічні методики набули широкого застосування в онкогематологічному відділенні для розмежування різних форм і цитологічних варіантів гострого лейкозу. Серія монографій “Діагностична цитохімія гемобластозів” (1978); «Цитохімія та імуноцитологія злоякісних лімфопроліферативних захворювань» (1982); «Ембріональний гемопоез і гемобластози у дітей» (1988), де були оприлюднені ці дослідження, широко цитується тими, хто займається цитохімією клітин крові.

У відділі, очолюваному проф. Глузманом, виготовлено перші в Україні моноклональні препарати проти диференціаційних та активаційних антигенів клітин кровотворної та лімфоїдної тканин людини. Розроблено та удосконалено новітні імуноцитохімічні методи виявлення широкого спектру антигенів бластних клітин у мазках крові та кісткового мозку, тонкоголкових пунктатах лімфатичних вузлів та пухлин, що дозволяє забезпечити високу якість та точність діагностичних досліджень. Практичне впровадження комплексу модифікованих цитоморфологічних, цитохімічних та імуноцитохімічних методик сприяло вдосконаленню діагностики злоякісних пухлин кровотворної та лімфоїдної тканин в Україні відповідно до вимог сучасних класифікацій. Розгалужена мережа, що об’єднує відділення онкогематології та десятки клінічних установ по всій Україні, виявилася ефективним інструментом допомоги клініцистам-гематологам у точній діагностиці різноманітних злоякісних гематологічних захворювань. Щорічно діагностичні дослідження за сучасними технологіями проходили понад 1500 пацієнтів із 20 регіонів України. Сучасний стан діагностики лейкозів, а також багаторічний практичний досвід узагальнено в серії монографій: «Іммуноцитохімія та моноклональні антитіла в онкогематології» (1990), «Іммуноцитохімічна діагностика злоякісних серозних випотів» (1990). 1993), «Лабораторна діагностика онкогематологічних захворювань» (1998), «Діагностика лейкозів.

Відділення онкогематології, яке очолював Данило Фішелевич, розпочало широкомасштабне діагностичне обстеження українських пацієнтів, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, приділяючи особливу увагу діагностиці лейкемії в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та дітей з найбільш постраждалих регіонів. Це дослідження Д. Ф. Глузмана та його колег привернуло увагу наукової спільноти до реальної ситуації зі злоякісними новоутвореннями кровотворної системи в осіб, які зазнали впливу низьких доз іонізуючого опромінення після Чорнобильської катастрофи. Такі дослідження підтримали спеціалісти з онкогематології з багатьох країн. У 1998–2003 рр. дослідження лейкемії в учасників ліквідації наслідків виконувалися в рамках спільної українсько-японської групи з вивчення лейкемії та лімфом. Дані цього дослідження були представлені в Радіаційному дослідницькому фонді (Японія) у 1999 та 2000 роках. Протягом багатьох років Д. Ф. Глузман співпрацював як гематолог із Французьким центром «Діти Чорнобиля», консультуючи з питань діагностики гематологічних захворювань у дітей з забруднені радіонуклідами регіони України. Професор Глузман брав участь у діяльності Міжнародного комітету експертів-гематологів, створеного для верифікації діагнозів онкогематологічних патологій в рамках спільної дослідницької програми, спонсорованої США. Враховуючи високу якість діагностики лейкозів у дітей, кафедра під керівництвом проф. Глузмана була обрана українською командою для участі в проекті «Моя дитина має значення» за підтримки Санофі-Авентіс та Міжнародного протиракового союзу у 2006–2007 роках. В рамках цього проекту було надано сприяння покращенню діагностики раку та лейкемії у дітей нашої країни.

Дослідження щодо радіаційно-асоційованої лейкемії було узагальнено в колективній монографії «Іонізуюча радіація та онкогематологічні захворювання» (2016) до 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи. У 2020 році видано монографію «Лейкемія. випромінювання. Чорнобиль (онкогематологічні наслідки Чорнобильської катастрофи)» вийшла у США у видавництві Nova Science. Вперше виявлено деякі тенденції в структурі злоякісних гематологічних захворювань протягом постчорнобильського періоду.

Професор Глузман є автором 14 монографій і понад 450 наукових робіт з різних аспектів онкології та гематології, а також виступав із численними презентаціями та доповідями по всьому світу. Він підготував багатьох аспірантів і докторантів. Протягом багатьох років професор Глузман був заступником головного редактора міжнародного журналу «Експериментальна онкологія». Він також був членом редколегії українських журналів «Онкологія», «Гематологія і трансфузіологія», «Лабораторна діагностика», а також членом Українського товариства гематологів, Українського товариства онкологів, членом-кореспондентом Міжнародна мережа лікування та дослідження раку.

Професор Глузман зробив великий внесок в організацію висококваліфікованої лабораторної допомоги в діагностиці хворих в Україні з патологією кровотворної системи. Він був справжнім учителем для когорти онкогематологів України, готових завжди допомогти іншим у їхній роботі. Серія буклетів «Семінари з гематопатології» (загалом 25 випусків), ініційована професором Глузманом та його колегами, висвітлює останні досягнення та новинки в діагностиці онкогематологічних захворювань. Щорічні науково-методичні семінари з актуальних проблем цитохімії та імуноцитології гематобластозів, які організовує кафедра онкогематології, зібрали десятки спеціалістів гематології та лабораторної техніки.

Протягом багатьох років, Д. Ф. Глузман був повноважним представником Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України в Технічному комітеті стандартизації “Клінічні лабораторні дослідження та системи для діагностики in vitro“ (ТК 166), де плідно співпрацював з експертами Всеукраїнської асоціації клінічної хімії та лабораторної медицини (ВАКХЛМ) в галузі стандартизації досліджень в медичних лабораторіях. Його доповіді на щорічних конференціях, організованих ВАКХЛМ, завжди викликали зацікавленість широкого кола професіоналів лабораторної медицини.

За свою довгу кар’єру професор Глузман отримав багато нагород. Заслужений магістр науки і техніки України. У 2001 р. Д. Ф. Глузман був серед вчених, удостоєних першої заснованої меморіальної премії НАН України імені Р. Є. Кавецького за цикл наукових праць «Новітні підходи та технології в діагностиці та лікуванні раку». У 2015 році Д. Ф. Глузман був у складі колективу вчених, удостоєних Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл робіт «Моноклональні та рекомбінантні антитіла для експериментальної біології, медицини та ветеринарії». У 2018 році Д.Ф.Глузману та його колективу присуджено Премію Кабінету Міністрів України за інноваційні технології в діагностиці онкогематологічних захворювань населення України в постчорнобильський період.

Данило Фішелевич назавжди залишиться в нашій пам’яті вченим постійної творчості та невичерпної енергії, який усе своє життя присвятив медицині з прагненням робити людям краще. Ми всі цінуємо його широкі знання, його пристрасть і готовність відстоювати та боротися за те, у що він вірить. Світла пам’ять про Данила Фішелевича назавжди залишиться в наших серцях.

Джерело