Граф Володимир Дідушицький – меценат, колекціонер, природознавець, зоолог, етнограф, археолог.

Якщо ви бували у природознавчому музеї або у Музеї етнографії у Львові, то однозначно захоплювались розмаїттям їхніх експонатів. А чи знали ви, що основу колекцій складає спадок графа Володимира Дідушицького? Колекціонування було справою усього його життя. Про його спадок розповідаємо у рубриці «Знай своїх, твоїх і наших». 

Граф Володимир Дідушицький – меценат, колекціонер, природознавець, зоолог, етнограф, археолог. Змалку він милувався й цікавився природою, а його мати, помітивши це, забезпечила сина найкращими вчителями того часу. Походження й освіта дозволили Дідушицькому стати успішним політиком. Проте найбільше його цікавило колекціонування. 

🍁До гербарію, колекцій тварин та птахів поступово додались палеонтологічні та геологічні збори. Крім того, Дідушицький мав прекрасну бібліотеку, зібрану ще його батьком. На той час вона нараховувала близько 10 тис. томів, починаючи з XVI століття. Постало питання у створенні музею. З цією метою у 1868 р. граф придбав палац на Театральній у Львові, і вже з 1870 року музей відкрив свої двері відвідувачам. Дідушицький зі щирим задоволенням впорядковував і описував музейні колекції. Граф регулярно відвідував міжнародні виставки, де й сам представляв свої найкращі експонати. 

🌱Дідушицький був і завзятим екоактивістом свого часу. За його ініціативи у Львівській області відкрили перший в Україні та один із перших в Європі природний резерват у буковому пралісі площею 22,4 га. Нині тут національний природний парк «Північне Поділля». 

Крім того, Володимир Дідушицький активно займався благодійністю. Він був одним із засновників Вищих і промислових шкіл, організатором Крайових виставок у 1877 і 1894 рр. у Львові та 1887 року у Кракові. Призначав зі своїх коштів стипендії та допомогу талановитій молоді. 

Помер граф Володимир Дідушицький 1899 року у своєму маєтку в с. Поториця (тепер Сокальський р-н Львівської обл.) у 74 роки після тяжкої тривалої хвороби. 

❤️Та його спадок буде вічно жити в музеях, у колекціях, в історії України, для всебічного розвитку якої Дідушицький працював усе життя.