Лукьяновское еврейское кладбище в Киеве

Кладбище, на котором были похоронены врач-офтальмолог Эммануил Мандельштамм, главный раввин Киева Нухим Янкилевич Вайсблат, сахарозаводчик и филантроп Лазарь Бродский, адвокат Александр Гольденвейзер, цадик из местечка Макаров Давид Тверской, Бер Борохов и тысячи других евреев, подверглось разрушению сначала фашистами, а потом и советскими варварами. Сейчас, прямо на месте кладбища - хоккеисты играют в хоккей, телевизионный центр что-то делает развлекательное, ЖК Герцен строит жилые дома ... 

Очень мощный материал Михайла Гутора

ВІДТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ ЛУК’ЯНІВСЬКОГО ЄВРЕЙСЬКОГО КЛАДОВИЩА,

опубликованный на babynyar.gov.ua

Фрагменты этой статьи:

"Відвід землі на периферії м. Києва Лук'янівки під кладовище для поховання осіб юдейського віросповідання, що відбувся наприкінці XIX ст., пов'язаний з обмеженою площею старого єврейського цвинтаря, що існував від кінця XVIII ст. у місцевості Звіринець (донині не зберігся)."

"Загальна площа Лук'янівського єврейського кладовища, згідно із статистичним оглядом київських кладовищ (1929 р.), складала 23,3 га.11
У 1937 р. кладовище довелося закрити для подальших поховань унаслідок відсутності вільних місць.

Упродовж 1941-1943 рр. на території кладовища та поблизу неї – у Бабиному Яру – розгорталися жахливі події, пов'язані з масовими вбивствами радянських громадян (зокрема, євреїв та ромів) нацистськими окупантами. Відомо, що у 1943 р. для влаштування печей з метою спалювання тіл загиблих у Бабиному Яру спеціальна команда в'язнів Сирецького концтабору використала пам'ятники й металеві огорожі з єврейського кладовища"

"Благоустрій Лук'янівського єврейського кладовища істотно постраждав у 1932 р., коли завод «Більшовик» отримав дозвіл Київської міськради на демонтаж цегляної стіни навколо цього цвинтаря з використанням цегли для своїх будівельних потреб. Керівництво заводу обіцяло натомість спорудити огорожу з іншого матеріалу, але виконувати свою обіцянку не поспішало, через що після знесення частини муру по фронту вулиці Мельникова цвинтар неможливо було захистити від проникнення худоби й злочинних елементів. Дізнавшись про таке неподобство, президія міськради заборонила подальше руйнування стіни та спеціальною постановою зобов'язала директора заводу «протягом декади встановити нову огорожу на місці старої».18 Зрештою, замість значної частини кам'яної стіни кладовища вздовж вулиці Мельникова з'явився дерев'яний паркан. Цегляні стіни збереглися тоді лише з боку сусіднього караїмського кладовища та з південно-східного боку єврейського цвинтаря (разом з бічною брамою)."

"Початковий відвід земельної ділянки площею близько 0,6 га Центральній Раді добровільного спортивного товариства «Авангард» відбувся згідно рішення міськвиконкому No1017 від 28.07.1964 р.; ділянку було вилучено з паркової території. На ній споруджено триповерховий спортивний корпус із двома залами та басейном за типовим проектом 2С-09-8, розробленим «Союзспортпроектом» 1961 р.; прив'язка «Київпроекту».19 Корпус було підключено до всіх комунальних мереж. У ході будівництва були знесені колишній будинок караїмського кладовища й прилегла частина кладовищенської стіни; ліквідовано велику кількість поховань. Виконавець робіт – трест «Київміськбуд» No1 – у вересні 1965 р. повідомляв: «Осмотром территории на месте установлено, что имеется большая плотность захоронения. Судя по памятникам, последние захоронения произведены в 1939 году. По консультации с бюро похоронного обслуживания гор. Киева и санэпидстанцией, к началу строительства должны быть убраны все надгробные памятники и произведено перезахоронение трупов».

Статья Владимира Мазура "Здание конторы еврейского кладбища (ул. Мельникова 44)" на Livejournal

Этот дом – единственная уцелевшая постройка второго еврейского погоста. Возведен по проекту архитектора Владимира Николаева в 1892 году. Здесь находился главный вход, и начиналась центральная аллея кладбища (открыто в 1894–м), которая упиралась в отрог Кирилловского Яра.

Продолжение можно прочитать тут 

Статья о передаче здания по ул. Мельникова 44 для создания музея "Бабий Яр"

Будівля на вулиці Мельникова, 44 передана до сфери управління Міністерства культури з подальшим закріпленням її за Національним історико - меморіальним заповідником «Бабин Яр»

Статья на antikvar.ua

В конце ХIХ столетия на северо-западной околице Киева сформировался крупный некрополь, состоявший из двух православных (Кирилловского и Лукьяновского), мусульманского, караимского и еврейского кладбищ. Позже, с началом Первой мировой войны, к ним добавилось Братское кладбище (названное впоследствии Военным). За могилами начинался широкий обрыв — разветвлённые овраги, имевшие свои имена — Бабий Яр и Репьяхов Яр.

Еврейское кладбище, о котором пойдёт речь, было заложено в 1893 году. Распланировал его известный зодчий, академик архитектуры Владимир Николаев. Место для кладбища было выбрано не случайно — рядом находился комплекс Еврейской больницы. Территория, занимавшая более 20 гектаров, была обнесена достаточно высоким кирпичным забором; центральный вход находился со стороны современной улицы Мельникова, которая в то время называлась Большой Дорогожицкой. За воротами слева от входа располагалась кладбищенская контора, напротив неё — помещение для обмывания. В 1904 году на этом кладбище был похоронен известный сахаропромышленник, меценат и филантроп Лазарь Бродский.

Еще интересная статья:

Лапидарий из могильных памятников бывшего Лукъяновского еврейского кладбища, найденных в Репяховом яру.

Кирилл СТЕПАНЕЦ Лукьяновское еврейское кладбище сегодня

Автор заметки Павел Зельдич

Не думал, что уже смогу удивится по этой теме, но... внезапно увидел, что восточная стена снесённого Лукьяновского еврейского кладбища всё ещё существует.