Ролдугин Александр

Загинув за Україну

Пурпуровий пояс із бразильського джиу-джитсу Євген Ролдугін “Тунгус” загинув під час боїв з російськими окупантами на Харківщині коли рятував життя пораненого побратима.

Євген на війні ще з 14-го року.

Під час Київської компанії був поранений. Щойно відновився і знову в бій…

Щирі співчуття рідним та друзям…

Вічна пам‘ять Герою…

Vlad Logvinenko

#Здобув_Вічне_життя_в_бою_за_Україну

наш Євген Ролдугін друг «ТУНГУС». 

Талановитий спортсмен , на війну пішов в 18 років. Воював під Маріуполем , в Пісках , Авдіівці, Опитне, шахта Бутівка …

Мав поранення під Києвом в кінці березня 2022 . Він командував підрозділом Батальйона Братство і дуже хоробро вів бій, контролював евакуацію своїх поранених бійців та дав вивести себе з пораненням останнім…

Дав Оксані Корчинській слово , що обов’язково пройде курси тактичної медицини і зробив це . Врятував життя кількох своїх побратимів. Вчора під Харковом вивозив з поля бою вкрай важкого пораненого, коли орки розтріляли санітарний автомобіль нашого «Тунгуса» ….

«Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх».

Нестерпний біль…

Дмитро Корчинський

Я дуже сподівався - але дива не сталося...

Замість тисячі слів... 

Я загинув разом з тобою... 

Можливо, я ще "воскресну" - але ти... ... ... 

Спочивай, синку... Завжди в моєму серці та в моїй пам'яті. 

🙏😪 

Зустрінемось... Колись... Десь там... 🤝🫶

Слава Героям!.. ✊🫶 ✌️

Батько

Щоб знали та пам'ятали, яких хлопців ми втрачаємо...

         Ролдугін Євгеній Олександрович народився 15 серпня 1995-го року в місті Хмельницькому. З дитинства захоплювався літературою, історією та географією, був в захваті від книжок та фільмів про античних героїв, великих воїнів та славетні подвиги. Мав загострене почуття справедливості, але на той час міцним здоров’ям, фізичною силою та витривалістю не відрізнявся, був навіть хворобливим – тому батько наполіг, щоб в його житті з’явився спорт. 

         В дев’ятирічному віці Євгеній почав займатись боротьбою дзюдо в дитячо-юнацькій спортивній школі «Авангард» міста Хмельницького. Досить швидко він опанував базові навички та розвинув власні здібності, неодноразово ставав переможцем та призером міських та обласних змагань у своєму віці та ваговій категорії. Пізніше захопився футболом, де теж досяг неабияких успіхів, успішно захищав ворота команди Хмельницької ДЮСШ №1. В цьому виді спорту також був переможцем та призером міських та обласних змагань з футболу та міні-футболу серед юнаків. 

         В 2012-му році закінчив навчання в Хмельницькому технологічному багатопрофільному ліцеї ім. Артема Мазура та здобув середню освіту. Того ж року вступив до Чернівецького національного університету на географічний факультет. Під час навчання в університеті захопився панкратіоном та пізніше бразильским джиу-джитсу, яке стало для нього найулюбленішим видом спорту. Після кількох років наполегливих тренувань здобув звання кандидата в майстри спорту з панкратіону та греплінгу, був неодноразовим призером чемпіонатів України та багаторазовим чемпіоном Чернівецької області. Володар пурпурового поясу з бразильського джиу-джитсу, багато років свого життя присвятив його розвитку та популяризації в Україні. 

         Активний учасник Революції гідності 2013-го року. В дев’ятнадцятирічному віці в зв’язку з подіями 2014-го року на Сході України прийняв вольове та мужнє рішення змінити кімоно на бронежилет та навчальні аудиторії на поле бою. З кінця серпня того ж року в АТО/ООС у складі добровольчих батальйонів Свята Марія та ОУН, воював під Маріуполем, в районі Павлополя та Сартани, пізніше в Пісках, Авдіївці, в районі шахти Бутівка. В перервах між ротаціями продовжував тренуватись та виступати на змаганнях, займався тренерською та суддівською діяльністю. Закінчив навчання в університеті, здобув вищу освіту та отримав диплом бакалавра. 

         З перших днів повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України 2022-го року разом з побратимами захищав та визволяв Київську область в складі добровольчого батальйону Братство, командував взводом. Отримав осколкові поранення в бою на Чернігівщині під час визволення населеного пункту Нова Басань. Після лікування та відновлення вступив до лав ЗСУ, військовослужбовець в/ч А3220 та пізніше в/ч А0693 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Пройшов навчання в 205-му спеціалізованому навчальному центрі тактичної медицини, після чого був призначений на посаду бойового медика роти. Воював на Сіверському напрямку, визволяв Харківщину. Брав участь в наступі пліч-о-пліч з бійцями, незважаючи на посаду. Був справжнім патріотом та вірним Воїнській Присязі бійцем, виявляв стійкість, хоробрість та рішучість. Згідно офіційної інформації героїчно загинув 11 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області, рятуючи поранених побратимів.

         Нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”, орденом “Лицарський Хрест Добровольця”, медаллю батальйону спецпризначення «Свята Марія», почесною відзнакою “За оборону Маріуполя”, бойовою відзнакою добровольчого батальйону ОУН «Віра Сила Честь», та відзнакою Хмельницького міського голови “Воля та Мужність”. 

         24 вересня 2022-го року старшому солдату Ролдугіну Євгенію Олександровичу було присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» (посмертно).

Олена Нікітчук

6 березня 2024