Русский

Анатолий

Селиванов Анатолий Александрович

Юрист

Основная информация
Анатолий
  • Род деятельности

    Юрист

  • Дата рождения

    29 января 1945

  • Гражданство(а)
    UA flagsУкраина
  • Место работы

    Член высшего совета юстиции / Постпред ВРУ при Конституционном Суде Украины

  • Звания

    Доктор юридичних наук

    Професор

    Академік НАПрН України

  • Образование

    Закінчив Харківський радіотехнічний технікум, 

    у 1970 р. закінчив Харківський юридичний інститут (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого)

Фото
b05f5adf-bd31-4b20-85e9-1a8c1a844d8c.png
f79ad0dc-685e-4d4f-bcdb-ac05b97de353.png
c42770e0-dd37-4f72-ac8f-f34db0f70cd4.jpeg
644ad78c-07f0-4677-a505-38a6511afc9e.jpeg
cd33abde-fdaa-4a86-a2d9-f7e03062cbd5.jpeg
4a5dba0b-6781-4cf3-a18f-8007a71cc8f9.jpeg
86746d3d-9f00-4bb6-81da-029109ff8bec.jpeg
11b02506-0d7d-4b7c-a82e-7304fd26e6d6.jpeg
21ff1ff4-eb50-47ff-9924-ef015bceeee9.jpeg
87e31394-5c6e-4372-b263-d11ad0126cfe.jpeg
b09962cb-c250-44c5-ab73-d93fe86e9c91.png
Интервью
038a7d20-c369-4b01-951a-a8f209712165.png
e78d9457-f05a-4a07-96eb-e48602596bfc.png
Статья на сайте https://gazeta.ua

Анатолий Селиванов не доверяет судьям

undefined

С 1999 года постоянным представителем Верховной Рады в Конституционном суде является 62-летний Анатолий Селиванов. За это время сменилось три состава парламента.

— Каждый раз, безусловно, чувствуешь, кого представляешь, — рассказал он " ГПУ" перед вчерашним заседанием. — Отстаивать права Верховной Рады очень сложно. Моя миссия — доказать, что больше правды у парламента, чем у президента.

Кабинет Селиванова расположен на четвертом этаже. Он вежливо приглашает внутрь. Со стола убирает малиновый календарь Социалистической партии и говорит: "Никакой агитации". Улыбается и садится за стол. Звонит мобильный. Отвечая, говорит, что на связь выйдет после двенадцати часов.

Что вы чувствовали, когда судьи Конституционного суда ставили вам вопросы, а вы отказывались от ответов?

— Я должен был говорить. А тут пришлось удерживаться, — говорит Селиванов, удобнее усаживаясь в кресле. — Это у меня впервые в жизни, когда я воздерживался от ответов. Но судьи Лилак и Кампо ставили такие вопросы, чтобы человек нервничал. Провоцировали меня. Я считаю некорректными такие вопросы мне как профессору: что такое закон? право? Устроили мне экзамен для студентов второго курса.

Однако судья Станик такие же вопросы ставила представителю президента Владимиру Шаповалу...

— Я соглашаюсь на вопрос, когда уже выражена позиция. Я еще не открыл рот, а мне уже ставят 55 вопросов, — уклоняется от ответа Селиванов. — Как мне можно предварительно ставить вопрос, когда я еще свою позицию не доказал? Это вызывает у меня дискомфорт. Поэтому я им не доверяю, у них предвзятое мнение.

Лучше мне повеситься

Но если идти по вашей логике, то представитель президента Владимир Шаповал тоже мог бы не отвечать судье Сюзанне Станик, потому что не доверяет ей...

— А вы вспомните, какое заявление сделал Шаповал, — опять переводит разговор на другое Анатолий Селиванов. — Он сказал, что подает в отставку. Сказал, что в суде некоторым судьям не может подавать руку. Я не хочу это комментировать, но это мужественный поступок. Он считает, что после этого процесса морально не готов дальше общаться с теми, кому он не доверяет. У меня такой возможности нет.

То есть вы вынуждены общаться с теми, кому не доверяете?

— Я не доверяю им именно в этом деле. Этот суд затягивает процесс, отводит в сторону.

Вы обратились с ходатайством к судьям Конституционного суда "вытребовать" в Секретариате президента протоколы консультаций президента с руководителями и председателями фракций Верховной Рады. Вам известно, о чем говорили?

— Вместо именин пришли на похороны, — улыбается представитель Верховной Рады. — Председатели фракций, с которыми я общался, говорили: "Нас пригласили не на то". Они не готовы были к прекращению полномочий. Все они утверждают, что были очень потрясены этим указом.

Покойный бывший президент России Ельцин ранее издал аналогичный указ. Он не выполнялся до тех пор, пока Конституционный суд РФ не выразил свое отношение. После того как Ельцин узнал, что суд не пришел к заключению о конституционности, он понял, что нужно это прекратить. Председателя суда приказал исключить из состава суда, применил к парламенту силу, оружие.

Так вы считаете, что Виктору Ющенко стоит сделать что-то подобное?

— Нет! Лучше мне повеситься, — снова улыбается Селиванов. — Я говорю об аналогии. В этом случае я предлагаю президенту отменить указ.

Автор: Оксана ПЕРЕВОЗНАЯ

Источник

Семья

Сын - Владимир Анатольевич Селиванов

Невестка - Алла Шлапак

Статья на www.rada.gov.ua

Постійний представник Верховної Ради у Конституційному Суді Анатолій Селіванов: «Українському народу потрібна «жива» Конституція України»

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України

Опубліковано 24 червня 2016, о 13:29

Діалог з постійним представником Верховної Ради України у Конституційному Суді України, доктором юридичних наук, професором, академіком НАПрН України Анатолієм Селівановим.

undefined

 

- Минуло 20 років після прийняття Конституції України і Ви, як конституціоналіст, мали до проекту Основного Закону безпосередню причетність. Як це було в ті часи підготовки цього основоположного Закону?

- У моєму кабінеті всі можуть побачити портрет найяскравішого таланту в юриспруденції, людину з фундаментальними знаннями конституційного права – це перший Голова Конституційного Суду України Леонід Петрович Юзьков. В історії створення новітньої Конституції України він, як професор, академік, який у 90-і роки взяв на себе відповідальність використати весь потенціал науки, осмислення зарубіжного конституціоналізму, сформувати колектив вчених, які були здатні підготувати за концептуальними ідеями професора Л.Юзькова спочатку Концепцію, а потім і нормативну модель нової Конституції України. Цей важливий момент нагадав мені про світлу постать вченого, у якого був великий науковий ресурс і неабиякі організаторські здібності спочатку підготувати доктрину Конституції, а потім опубліковану в газеті «Голос України» Концепцію, яка пройшла суспільний «фільтр» погодження із можливістю внесення пропозицій від кожного громадянина України, який мав ознайомитися з проектом Концепції. Останні формулювання залишалися за видатним вченим, оскільки Леонід Петрович був і керівником об’єднаної робочої групи Конституційної комісії, яка працювала у безперервному режимі «від ідеї – до конституційної норми». Адже найважливіше, про що постійно він нагадував нам, що саме в Основному Законі має бути відображена установча влада народу та у правовій формі врегульовані його корінні національні інтереси і права, і свободи людини.

- Протягом певних історичних часів нас, українців, вважали інтелектуально неспроможними забезпечити діяльність власної держави, але Конституція говорить якраз про Основний Закон, як досягнення високого інтелектуального рівня?

- Кожного вченого теоретика або практика можна оцінювати за його науковими працями і саме підготовка розділів Конституції, на засадах нової гуманістичної філософії, її матеріальне (правниче) втілення виявила можливість побачити професійних інтелектуалів, які пам’ятали слова Георга Гегеля – «Все дійсне – розумне». Я був залучений до підгрупи розділу Конституції – «Місцеве самоврядування», оскільки в той період працював головою районної ради і виконкому в місті Києві. В тій копіткій праці українських інтелектуалів перемогла перехідна модель «державницької» теорії самоврядних громад, і тільки через 20 років ідеї децентралізації владного статусу місцевих рад знайшли через законопроектування втілення в моделі головного самоврядного суб’єкта – територіальної громади. Проте, Верховна Рада України отримала, для прийняття законопроекту про реформу самоврядування, нормативний матеріал без попереднього погодження з громадянським суспільством і його політичними представниками. Також не було самої Концепції, - її не спромоглися підготувати, - яка б чітко визначала мету і способи досягнення ідей децентралізації влади при внесенні змін і доповнень до чинної Конституції України. Якщо б такий підхід був використаний Комісією, прагматичне мислення суспільства забезпечило б публічний шлях довіри і підтримки до мети цього важливого закону.

- Визначивши змістовний потенціал Конституції як «живої», Ви, мабуть, вкладали особливу оцінку цього важливого документа для держави і Українського народу?

- Насамперед, потрібно визначитися, що Конституція України – це продукт інтелекту українських вчених та політиків (членів парламенту), всіх громадян України, які об’єднались, щоб кожна її норма в перспективі була нормою прямої дії. Конституція, яку визнав весь цивілізований світ, як і самостійну, незалежну Україну – це юридична проекція суспільного розвитку і вона взмозі не тільки проводити фіксацію нинішнього етапу розвитку, але й проектувати майбутнє. Впевнено можна підкреслити, що Конституція за минулий досвід її застосування, перетворилась із гарно підготовленого фахівцями документа (теоретичної конструкції) державної ваги у соціальну реальність. «Жива» Конституція дає можливість реалізувати ідею, що в реальному житті не існує якогось суспільства віддаленого від держави, її форми правління, державної бюрократії, бо держава – це центр боротьби в політичній системі, коли державні структури втручаються в усі справи, і заперечувати проти цього немає сенсу. Існує ще одне важливе правове визначення науки, що «Основний Закон» відображає тільки життєві інтереси різних соціально-політичних сил в суспільстві і тому закріплює тільки основні принципові суспільні відносини. В сучасній Конституції стають зрозумілими всі соціально-політичні конструкції облаштування державних інститутів і тому, слід згадати хрестоматійний парадокс, коли в одній із статей Конституції Швейцарії 1874 року була заборона вбивства худоби до її попереднього залишення без пам’яті. Цікаво, що в Федеративній Республіці Німеччина, прийнятий у 1949 році Основний Закон (його в суспільстві іменували спочатку Grundgesеtze) після того, як він запрацював на державу і громадянина, стали іменувати Конституція ФРН (Ferfassung). Тобто Конституція ФРН вже заслужила бути вищим авторитетом в країні, оскільки вона прямо пов’язана з життям суспільства. В той же час, Конституція Європейського Союзу розроблялася кращими фахівцями Ради Європи, був створений і скликаний ( у лютому – червні 2002 року) Європейський конвент, який подав на обговорення проект Конституції Міжурядової конференції держав-членів ЄС (жовтень 2003 року) і за своєю правовою формою Європейська Конституція 2004 року отримала статус міжнародного договору держав, який підписали 25 країн на конференції 18.06.2004 року з офіційною назвою – «Договір, встановлюючий Конституцію для Європи». Але не всі держави ратифікували цей Договір, як Конституцію, і тому «живою», тобто діючою, її назвати неможливо.

- Важливо поставити ще одне запитання: чи потрібно Конституцію, чи зміни до неї, проводити через всеукраїнський референдум?

- У нашій історії існувало раніше, так зване, всенародне обговорення, але референдна форма прийняття Конституції за народною ініціативою не проводилась. Закон України «Про всеукраїнський референдум» (2012 рік) знаходиться на стадії перевірки Конституційним Судом України щодо його конституційності і нам ще потрібно всі його норми ретельно проаналізувати. Але слід зауважити, що референдум – це голосування виборців – означає остаточне затвердження (відмову від затвердження) проекту Конституції волею народу. Зазвичай, для позитивного вирішення рішень на референдумі потрібна абсолютна більшість голосів (50 + 1 голос), або кваліфікована більшість (2/3 та інше). При цьому потрібно подавати два-три проекти і теоретично це можливо, але практично навряд чи можна підготувати три різних, але рівноцінних проекти. Тепер слід поміркувати, а чи можливо таке здійснити на практиці?

На завершення, я ще раз згадаю ім’я мого друга, професора Л.П.Юзькова, який ставився до Конституції, як до живої матері, яка розвивається за певними, тільки їй властивими закономірностями. І це також буде в перспективі майбутнього життя України.

Джерело