Берізка-2. Водойми Києва.

Текст: Оксана Дубинина

Водойми Києва. Берізка-2.

Отож у нашому місті є аж два озера Берізка. Повторення топонімів зустрічається досить часто. Топографічне ім‘я ніколи не буває випадковим, якщо це не стосується закріплення назв з політичних міркувань) Отож Берізка, можливо, тому що колись берез навколо озера було набагато більше і вони прикрашали краєвид, відзеркалюючись у тихій воді, що викликало бажання назвати озеро «Берізкою»)

Берізка (ДВРЗ, Лісове).

Уривок з книги Віктора Вишневського «Водойми Києва»

Загалом у Києві є два озера зі згаданою назвою. Одне з них розміщується на східній околиці міста південніше Броварського проспекту. Інше озеро розташоване в Гідропарку (о-ві Венеціанському). Додамо, що обидві водойми знаходяться у Дніпровському районі.

Озеро Берізка, що розташоване на східній околиці міста, є більшим. Воно має штучне походження, хоч і лежить у природній улоговині. На аерофотознімку, який зроблений 26.09.1943 р., можна бачити, що на місці сучасного озера була велика лука, на якій прокладено канал (р. Дарниця). Озеро викопали наприкінці 1950-х років. До цього долучилося одне з потужних (принаймні на той час) підприємств — ДВРЗ. Це і визначило другу назву водойми. Насправді, є й третя — Лісове. На нашу думку, остання назва хоч і дуже проста, але найліпше пасує до озера, яке оточене лісом (рис. 4.6).

Досліджуване озеро добре помітно на супутниковому знімку 1962 р. Світлі плями біля водойми вказують на те, що вийнятий ґрунт складували поряд — найбільше на північно-східному березі. 

Сучасна довжина озера — 650 м, площа — 85 га. На топографічній карті зазначено, що рівень води у ньому становить 101,8 м. Насправді цей рівень доволі мінливий — принаймні в межах 0,5 м.

Дістатися оз. Берізка найпростіше з Броварського проспекту. Звідси у південному напрямку прокладено дорогу, яка навіть має назву — вул. Івана Багряного. Доволі зручний під’їзд сприяє тому, що водойма популярна для відпочинку, зокрема для влаштування пікніків. На віддаленому від проспекту березі є човнова станція. Озеро можна обійти навкруги. При цьому можна звернути увагу на те, що воно з усіх боків оточено мішаним лісом. Біля води поширені верба, чорна вільха, трохи далі — сосна і клен. Трапляється й береза. На берегах ростуть очерет звичайний, рогіз вузько- і широколистий. У літній період помітне заростання водної товщі, насамперед — у східній частині водойми, глибина якої невелика. Із водної рослинності тут характерні рдесник кучерявий і пухирник звичайний. Крім того, трапляється жабурник. Окремі ділянки вкриті нитчастими водоростями.

В озері водиться черепаха болотна — вид, занесений до Червоної книги України.

Важливо, що озеро проточне. У східну частину озера впадає р. Дарниця. Витік розташований у північній частині водойми. Він одразу розгалужується на два рукави: один спрямований на захід, інший — на північ. Першим рукавом є р. Дарниця, другим — Північнодарницький меліоративний канал.

Кліматичні зміни в Україні, зокрема підвищення температури повітря, яке супроводжується збільшенням випаровування, зумовлюють те, що доволі часто верхня течія р. Дарниця пересихає. За цих умов озеро стає непроточним. Зменшення водообміну зумовлює погіршення екологічного стану озера. У літній час вода в ньому дуже «цвіте». При цьому прозорість зменшується до 20—30 см. Проте це істотно не впливає на кількість відпочивальників біля водойми, яких за сприятливої погоди може бути понад 100.

Певну увагу озеру приділяють міські служби. Зокрема в 2019 р. збудували нові гідротехнічні споруди, якими вода надходить в озеро і витікає з нього. Втім це відбувається не завжди. Щоб збільшити рівень у водоймі, у місці витоку інколи кладуть мішки з піском.