БУДИНОК НЕ ПЕТРА І (Костянтинівська,6/8)

БУДИНОК НЕ ПЕТРА І

(Костянтинівська,6/8)

Автор - Анатолій Борозенец

Приємно, коли будинки мають своє обличчя. Ще приємніше, що такі є й у Києві. Щоб їх знайти інколи достатньо поглянути на них з необхідного ракурсу. Ось із цього ракурсу так виглядає обличчя так званого «Будинку Петра І» на Подолі. Насправді, факт перебування царя в цьому будинку є сумнівним й історично не доведений. Таку версію можна віднести до категорії міських легенд.

Будинок належав київській купецькій родині Биковських. Вони починали його зведення, потім перепланування. А в 1790-х власність Биковських викупив київський магістрат і профінансував доведення будинку архітектором Іваном Григоровичем-Барським до нинішнього вигляду.

Був тут цар - не був тут цар… Як на мене, це не має суттєвого значення. Більш цікавою є його подальша доля. Зокрема те, що після зміни власника будинок увійшов в історію міста з досить несподіваним статусом. Тут магістрат розмістив перший у місті «гамівний будинок» для тримання божевільних, а також п'яниць та дебоширів. Функціонував він у цьому статусі з 1791 до 1803 року.

Потім у ньому стало затісно і пацієнтів перевели до щойно створеної богадільні на території колишнього Кирилівського монастиря на Куренівці. Там звели й лікарню з відділенням для душевно хворих. А з приходом радянської влади тут постала Перша психоневрологічна лікарня імені …Т.Г.Шевченка (?!). Того «розумника», на голову якого впала ідея поєднати психлікарню з іменем Шевченка, варто було б зробити її першим і почесним пацієнтом ) Може так і сталося, бо в 1936-му відверту дурню виправили і лікарню назвали іменем І.Павлова. Теж не в «десятку», бо той був не психіатром, а фізіологом. Проте невідповідність уже не так в очі впадала.

Але повернемося до будинку на Подолі. Оскільки наявність у його біографії «гамівного» статусу не давала можливості владі комусь його вигідно перепродати, то він тривалий час пустував. Врешті-решт, на 40 років у ньому розмістили приходське училище. Потім використовували як казарму. З 1883-го - як дитячий притулок, яким керував Іван Воскресенський (вітчим Михайла Булгакова). Після революції в ньому були комунальні квартири.

Ну, а зараз тут розміщується філія Музею історії Києва. Що ж, цілком заслужений етап для будинку зі своїм обличчям і своєю насиченою, пов'язаною з містом, історією. Судячи з виразу його обличчя, будинок сам у шоці від пережитого )