Українська
Будинок по вул. АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ,34

Будинок по вул. АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ,34

Опис

АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ,34

Автор - Анатолий Борозенец

Будинок стоїть з початку 1900-х майже навпроти Андріївської церкви. Збудований як прибутковий для київського купця Андрія Слинька. Він займався мануфактурною та галантерейною торгівлею. Зведено його інженером М.Вишневським за проектом О.Хойнацького в псевдо-руському стилі.

Раніше він був більш помітнішим, бо його дах прикрашали дві великі й красивих купольні вежі. Загалом, завдяки ним будинок й отримав назву «Дім-терем». Вежі протрималися десь до 1940-х. Потім одну, начебто, зірвало вітром. Замість того, щоб його відновити, пішли найлегшим шляхом …зняли й другу. Від цього будинок, дуже втратив та, все одно, залишки булої краси ще зберігає.

Історія сім’ї Сліньків, як на мене, є не менш цікавою за будинок. Хоча їх сім’я жила не в ньому, а у флігелі поряд. Може ціни за проживання занадто кусалися й для власника? )

Андрій Слинько був ще й гласним Міської думи, почесним попечителем Фундуклєєвської жіночої гімназії, старостою церкви Олександра Нєвського (на її місці потім поставили пам’ятник Ватутіну). Можливо, тому й побудував будинок біля Андріїївської церкви, бо її старостою він теж був. Та й на купольних вежах, як на мене, проглядається церковна тематика. Дуже вже вони були схожі на церковні бані або каплички. Та й з зображення хрестів на них на фото можна побачити.

У 1919-му А.Слинька розстріляли чекісти. Закопали на Лук’янівському кладовищі в загальній могилі.

Його дружині - Феодосії - допомогла протекція дочки їх колишньої кухарки. Та вийшла заміж за червоного комісара, замовила словечко і Феодосію залишили жити там же, але, звісно, ущільнили умови проживання.

Дочка купця – Лідія – спочатку вийшла заміж за архітектора Павла Сватковського. Але потім закохалася в київського актора Сергія Жданова. Розлучилася й одружилася з актором. Батько спочатку був проти їх шлюбу, але врешті-решт погодився за умови, що Жданов покине театр. Той так і зробив. Згодом тесть побудував для зятя на своїй дачі у Ворзелі персональний театр, де той ставив власні спектаклі. Їх син – Сергій Сергійович Жданов - став композитором.

Синові А.Слинька Івану, який у Києві теж був гласним Міської думи, вдалося із своєю сім'єю втекти до Франції й попрацювати там сцепщиком вагонів.

Ну, і ще одна цікавинка… За київською байкою, ідея написання повісті «Ніс» прийшла М.Гоголю, коли він прогулювався простуджений, із закладеним носом, по Андріївському узвозі. За повістю ж, ніс колезького асесора Ковальова прогулювався Невським проспектом у Петербурзі. Згодом там його носу встановили скульптурний пам’ятник. У Києві ж увіковічили ніс самого М.Гоголя на Андріївському узвозі. І не тільки ніс, а й вуса. Саме на будинку №34 Слинька. Чому саме тут? Може й випадково. А може тому, що за життя Слинько був також членом комітету по будівництву в Києві пам'ятника …Гоголю.

Щоправда, ніс Гоголя надовго на Андріївському узвозі не затримався. Помандрував вище - на сусідню вул. Десятинну й приліпився там на фасаді будинку №13. Саме там зараз можна втерти носа самому Гоголю. Але обережно, без фамільярності, бо може образитися й помандрувати ще кудись )

Фото
555a97ea-b360-4872-844c-175af7125408.jpeg
5ed6ff0a-3d3c-48a2-8f86-af266bcd61c0.jpeg
49f92f8a-59aa-4a40-81f5-fc514a79eb28.jpeg