Черкасенко Спиридон Федосійович

Спиридон Федосійович Черкасенко (27.12.1876-08.02.1940), український письменник, драматург та педагог.

С. Черкасенко народився в містечку Новий Буг Херсонського повіту Херсонської губернії (нині Миколаївська область) у селянській родині, закінчив двокласну школу, Новобузьку учительську семінарію.

Викладав в різних народних школах Катеринославщини (Новопавлівка, Василівка, Ульянівка, Юхів). 

У 1901 р. переведений на посаду вчителя на Лідіївські рудники (колишня Юзівка), де жив і працював дев’ять років. Багаторічна вчительська робота в шахтарському середовищі згодом дала письменнику великий запас життєвих спостережень, які були відображені в його віршах, оповіданнях і п’єсах з шахтарського життя.

З 1910 р. С. Черкасенко жив і працював в Києві, де захопився журналістикою. Працював в редакції педагогічного журналу «Світло» (Світло), в товаристві «Українська школа», писав фейлетони, оповідання та статті в газету «Рада», де також вів рубрику «З газет і журналів» і «З сучасних настроїв», в журналі «Літературно-науковий вісник» – «З українського життя»,

 Співпрацював з журналом “Дзвін“.

З початком Першої світової війни, коли всі українські періодичні видання були закриті, Черкасенко працював в театрі Садовського, де обіймав різні адміністративні посади, допомагав в організації українського театрального життя в Києві.

У 1917-1918 рр. С. Черкасенко укладав читанки й букварі для українських шкіл («Буквар», «Рідна школа», «Читанка», I, II, III, IV, «Найпотрібніші правила правопису», «Граматка» та ін.).

Разом з театром М. Садовського у 1919 р. він переїхав до Кам’янця-Подільського, куди змушені були перед більшовицьким наступом перебратися з Києва урядові і культурно-освітні інституції УНР.

У 1920-х рр. С. Черкасенко, як драматург, разом із В. Винниченком, О. Олесем, Г. Хоткевичем, брав участь у формуванні нового українського мистецтва.

У 1923 р. переїхав до Ужгорода. Тут доля знову звела його з М. Садовським, який очолив просвітянський театр на Закарпатті. Незабаром Садовський повернувся в Україну, а Черкасенко залишився працювати театральним референтом товариства «Просвіта» в Ужгороді. Там письменник прожив до 1929 р., брав участь у місцевому культурному, театральному і літературному житті. Разом з Марійкою Підгірянкою брався видавати й упорядковувати популярні журнали для шкільної молоді: «Пчілку», «Віночок», «Наш рідний край». Ці журнали стали будителями та вихователями молодіжного патріотичного руху в краї.

У 1929 р., під тиском влади, покинув Ужгород і виïхав до Праги, оселився в с. Горні Черношіце, що на околиці Праги, де й прожив до кінця життя.

📚Творчий доробок С. Черкасенка - поетичні збірки «Хвилини» (1909), «До верховин» (1920); збірки оповідань «Маленький горбань та інші оповідання» (1912), «На шахті» (1909), «Вони перемогли» (1917), «У шахтарів. Як живуть і працюють на шахтах» (1919); роман «Пригоди молодого лицаря» (1937); драматичні твори «Хуртовина» (1908), «Казка старого млина» (1913), «Про що тирса шелестіла…» (1918), «Ціна крові» (1931), «Северин Наливайко» (1934).

📖Як драматург С. Черкасенко дебютував у 1906 р. драматичним етюдом “Жах“, що був поставлений у народній театральній трупі Д. Деркача та народним театром у Ромнах.

На сьогодні відомо близько 50-ти драматичних творів Черкасенка: трагедій, драм, комедій, одноактівок, скетчів, етюдів, створених у традиції народної творчості.

Найвідоміша п’єса Черкасенка - “Казка старого млина“ є зразком високої європейської драматургії, наснаженої тонким психологізмом. У центрі твору - конфлікт між патріархальним укладом українського життя і новими капіталістичними відносинами. 

📖С. Черкасенко – талановитий прозаїк. Писав оповідання, нариси, фейлетони. Більшість з них публікувалися в тодішній українській пресі, а згодом, ним була опублікована перша його прозова збірка - «На шахті». Саме в цій збірці Черкасенко заявив себе яскраво змалював важку шахтарську буденність на початку XX ст.

Друга збірка - цикл оповідань про дітей, написаний 1910–1912 рр. «Маленький горбань та інші оповідання» були писані народним вчителем, який відобразив свої педагогічні напрацювання та спостереження. Письменник не відмовлявся від довкола шахтарських тематик,але й перед читачем постають радості, втіхи та страждання дітей шахтарських селищ. Шахтарська тема знову з’явилася у збірці «Вони перемогли» (1917), виданій в революційно-буремні часи. 

Ним написаний цикл оповідань про тих українців-емігрантів, які за кордоном навіки забувають, хто вони і звідки (“Померлі душечки. Записки одчайдушного“).

Роман із козацьких часів “Пригоди молодого лицаря“ (1937) відтворив події в Україні на початку XVII ст., був популярним серед читачів.

📖Перша поетична збірка Спиридона Черкасенка носила назву «Хвилини» (1909). Вона засвідчила - автор шукає власні шляхи, задля поетичного відтворення довколишнього світу. Поетичною родзинкою стала його лірика, у вигляді музично «озвучених» замальовок: «Симфонія ночі», «Серенади», «Романси», «Тихої ночі».

У 1917–1921 рр. Черкасенко вів дуже активну діяльність, багато писав на патріотичні теми, закликав до боротьби за українську державність. Письменник звертався до української історичної традиція, створював національно-патріотичні гасла.

📕Підсумком двадцятирічної поетичної творчості С. Черкасенка стали його «Твори», які він видав у Відні 1920-1921 рр. під псевдонімом «Петро Стах». Ці «Твори» склали три томи оригінальної лірики, й були присвячені його побратиму-другові Юркові Сірому. Більшість цих творів носили патріотичну спрямованість 

📖Як педагог С. Черкасенко є упорядником педагогічно-навчальних посібників - читанок, букварів, граматик.

Сучасники відзначали їх глибоку науковість, дух часу, пошану до праці та рідної землі, легкість і доступність викладу матеріалу, мовну досконалість і національну самобутність.

На початку 1920-х рр. Нарком Освіти УСРР використовував його читанки і замовляв їх друк у Лейпцизі.

Джерело