Ой сиділа дівчина край віконця.
Виглядала дівчина чорноморця.
Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую на морозець.
Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую на морозець.
Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую та й питає:
–Чи є мороз, дівчино, чи немає?
–Ой нема морожчику, тільки роса.
А я молодесенька стою боса.
А я молодесенька стою боса.
А я молодесенька стою боса.
А я молодесенька стою…
Простояла ніченьку – та й байдуже.
– Бо я чорноморчика, ой люблю дуже.
Бо я чорноморчика, люблю дуже.
Бо я чорноморчика, ой люблю дуже.
Бо я чорноморчика, люблю дуже.
Бо я чорноморчика, ой люблю дуже.
Бо я чорноморчика, люблю дуже
Бо я чорноморчика, люблю!