Чорноморець. Христина Соловій

Ой сиділа дівчина край віконця. 

Виглядала дівчина чорноморця. 

Чорноморець, матінко, чорноморець 

Вивів мене босую на морозець.

Чорноморець, матінко, чорноморець

Вивів мене босую на морозець.

Чорноморець, матінко, чорноморець

Вивів мене босую та й питає:

–Чи є мороз, дівчино, чи немає?

–Ой нема морожчику, тільки роса.

А я молодесенька стою боса.

А я молодесенька стою боса.

А я молодесенька стою боса.

А я молодесенька стою…

Простояла ніченьку – та й байдуже.

– Бо я чорноморчика, ой люблю дуже.

Бо я чорноморчика, люблю дуже.

Бо я чорноморчика, ой люблю дуже.

Бо я чорноморчика, люблю дуже.

Бо я чорноморчика, ой люблю дуже.

Бо я чорноморчика, люблю дуже

Бо я чорноморчика, люблю!