Ця священна лють спалить в тобі раба. Марьяна Сучок

Я так вірю в ЗСУ, що зробила татуювання "на пам'ять" про війну ще до Перемоги. А вона буде. І буде прекрасною. 

Важкою і прекрасною, і хто не провідчував зараз весь біль, горе і спопеляючу лють до ворога (зовнішнього і того, що пустив метастази в тобі), той не відчує її іскристу радість в тому абсолюті, що нам заготований. 

Ця лють, яка триває більш ніж 6 місяців дала шанс загартуватись, викрилізуватись, побачити себе без соціальних нашарувань, а отак, як в момент народження "ось хто я, ось тут мені страшно, а ось я йду назустріч страху, бо потрібно йти, ось мені фізично боляче, бо хтось гине в місті за 600 км від мене, а мені боляче, бо я безсилий їм допомогти. Ось мені радісно, бо хтось поцілив в сушку з голки, і плаче від щастя, бо не вірив, що зможе. Ось я злюсь, бо хтось так і не почав задавати собі важливих питань, не обрав шлях перетворення, а тримається за своє колоніальне, дріб'язкове, бо, можливо, воно його хребет, хто знає.". Ця священна лють спалить в тобі раба, якщо тільки дозволиш. Бо тобі жити тепер за всіх загиблих, нести і їх мрії і ідеї теж. 

P.S. Окрема вдячність майстрині каліграфії @le_lekka за її ескіз і @aleksandrakatsan за творчість, делікатність і довічне накарбування на моєму тілі моїх переконань. 

Слава Україні.