Дао Де Цзін. Переклад і коментарі Андрія Накорчевського
- Дата заснування
01 січня 2020
«Дао де цзін» – один із найдавніших й найбільш важливих текстів давньокитайської філософської думки, який є наріжним каменем традиційного китайського світогляду. Саме тому він вже в давні часи отримав статус канонічного тексту - цзін і вважається своєрідною «біблією» однієї з провідних світоглядних течій Китаю – даосизму.
Українському читачеві пропонується не тільки новий переклад цього твору й детальний коментар до кожного фрагменту, але й сам оригінальний текст в редакції, яка базується на археологічних знахідках його досі невідомих списків. Переклад супроводжується післямовою, в який аналізується історичний контекст виникнення цього тексту, його спеціфічна термінологія й базові світоглядні ідеї.
Книга «ДАО ДЕ ЦЗІН. Канон шляху і спроможності» супроводжується перекладом зі старокитайської, коментарями та післямовою Андрія Накорчевського.
Цим виданням розпочинаємо серію «Світоглядні тексти східних культур».
Джерело: онлайн-презентація книги «ДАО ДЕ ЦЗІН. Канон шляху і спроможності» з перекладом зі старокитайської, коментарями та післямовою Андрія Накорчевського
ArtHuss
Пане Андрію, розкажіть, будь ласка, про концепцію “Дао де цзін”. Це один із найвідоміших філософських творів Китаю. Чому він зараз актуальний?
Андрій Накорчевський
Треба сказати, що більшість із нас, на щастя, знайомі із західною філософією. Але східна філософія для багатьох асоціюється із певною таємницею, незрозумілим містицизмом. Хоча це абсолютно раціональна річ, яка в принципі не відрізняється від західної філософії. Можливо, окрім того, що вона має специфічну точку зору. Наприклад, давньогрецька філософія опікувалася тим, яким є світ навколо нас, з чого він складається, які існують закони природи. Тоді як класична китайська філософія цікавиться людиною і перш за все тим, як влаштований світ людей.
Взагалі класична китайська філософія починається з політичної тематики Китаю, починаючи з VI століття до нашої ери. Китай входив у довгий період Руїни, який розпадається дві імперські царські династії і величезна територія Китаю ділиться на багато князівств, які починають боротись одне з одним, воювати і намагатися захопити якомога більше земель. Китайських інтелектуалів того часу перш за все хвилювало відновити мир у країні. Це перша така загальна мета. А друга — як той чи інший цар або правитель може ефективно володарювати.
Китайці на той час висунули три основні ідеї, які називаються нами умовно — даосизм, конфуціанство та легізм. Книжка “Дао де цзін”, яку я переклав, вважається фундаментом даоської течії. Її авторство приписується давньому любомудру, якого всі називали Лао-цзи. Тобто, мудрий Лао, або філософ Лао. Але досі точаться суперечки чи насправді він існував. Та нам достеменно відомо, що ця книга — не є результатом праці одного автора. Вона складалася протягом кількох століть і є своєрідним збірником афоризмів, які розкривають суть даоського вчення.
Можливо, деякі з вас бачили наживо, деякі щонайменше в ілюстраціях, відому фреску Рафаеля у Ватикані, яка зображує двох головних філософів Греції — Арістотеля і Платона. Платон, як відомо, показує пальцем на небо. Тому що він вважав, що саме там, за межами нашого світу, знаходиться ідеальний світ ідеальних зразків. Тоді як на цій Землі лише тільки тіні, лише проекції цих ідеальних зразків. А поруч стоїть Арістотель, який вказує на Землю, наголошуючи на те, що всі відповіді на наші питання ми мусимо знаходити в нашому навколишньому світі. Якби існував китайський Рафаель, то він міг би зобразити двох головних мислителів Китаю — Кун-цзи (Конфуцій) і Лао-цзи. Так само художник міг би зобразити Конфуція, який би показував пальцем на небо і Лао-цзи, що вказував пальцем на землю. Але символічний зміст цих жестів був би трохи іншим. Конфуцій вважав, щоб бути ідеальним правителем, провідником, довершеним інтелектуалом, особистістю людина має проводити себе через вишкіл і навчання. Вчитися, вчитися і вчитися — це лозунг Конфуція для того, щоб зробити із себе людину вищого ґатунку. Він називав це шляхетним мужом, яке часто-густо перекладають як ідеальну людину, що шліфує себе через науку, через вишкіл. Китайська традиція часто порівнює таку людину з карбованою вирізбленою яшмою, у якій багато візерунків можна знайти. Конфуцій вважав, що така людина автоматично буде притягувати до себе інших людей. Якщо правитель буде такою ідеальною людиною, то люди самі потягнуться до нього і тоді наступить соціальна гармонія і мир. А з прагматичної точки зору — царство, де буде правити такий правитель, стане наймогутнішим серед багатьох царств, на які розпався Китай на той час.
Програма Лао-цзи була абсолютно зворотною — він вказував на землю і вважав, що вся проблема цього хаосу, який відбувся в Китаї, це якраз через надмірне навчання, через надмірну витонченість. Якби люди жили так, як їхні предки — простіше — то і проблем не було б. Тому що всі ці хитрощі, мистецтво, гроші викликають тільки нездоровий ажіотаж і примушують людину збуджувати бажання загарбати, піти війною на сусіда і взяти собі більше і більше. Якби він жив у наші часи, то його можна було назвати дауншифтером, який відмовляється від благ цивілізації, йде назад до природи, щоб вирішити всі питання.
Саме тому “Дао де цзін” — це є канон. Всі тексти Давнього Китаю умовно можна розділити на канонічні тексти — це певні такі одкровення, але не одкровення від Бога, а одкровення від певної авторитетної особистості, чиї думки потім більшість філософів продовжують коментувати. Наприклад, видатний російський філософ Олексій Лосєв казав, що європейська філософія — це не більше, ніж коментарі до Платона. Саме так можна сказати і про китайську філософію. Тому незнання східної філософії є великою проблемою.
Це умовно схоже на людину, яка має тільки ліву чи тільки праву руку. Себто, яка знайома лише із західною традицією і абсолютно не знайома із східною, котра в собі має дуже великий потенціал — не тільки світоглядний, не тільки для того, щоб зрозуміти цю культуру, а й яка може бути застосована людьми на практиці, тобто і практичні речі теж є дуже важливими. Тому “Дао де цзін” за кількістю перекладів різними мовами поступається лише одному текстові — Біблії. Із цим пов'язано те, що існують безліч перекладів. Наприклад, англійською мовою зроблено декілька десятків перекладів. Чому це так? Справа в тому, що “Дао де цзін” є дуже складним текстом і це пов'язано як із особливістю давнокитайської мови, на які він був написаний, так і з особливістю мислення цього умовного Лао. Тому він дуже афористичний, контекстуальний. Треба розуміти дуже добре тогочасний китайський історичний і філософський контекст, для того щоб зрозуміти про що йдеться. Але справа в тому, що цей текст є фактично першим. Тобто, не можна подивитися вліво-вправо, як вживалося те чи інше слово серед тогочасників, взагалі незрозуміло, як вони контактували. Тому текст відкритий для багатьох інтерпретацій. Кожний дослідник вважає, який присвячує цій традицій не один десяток років, що має в собі силу і потребу зробити свій власний переклад. І через 30 років після того, як я почав вивчати східну філософію, я нарешті дійшов тієї самого думки, що й мені теж пора видати свій власний переклад.
ArtHuss
Оскільки текст написаний афористичним поетичним стилем ще у VI столітті до нашої ери, відповідно він до нас дійшов не у первозданному вигляді, а зазнав певних змін під впливом різних епох. Розкажіть, будь ласка, в чому особливість цього видання видання, яке ви переклали зі старокитайської? Як ви визначили, яку версію тексту перекладати?
Андрій Накорчевський
До ХХ століття нам була відома тільки версія, яка дійшла до нас у списках друкованих книжках, що збереглися. Тому перші західні науковці, які починали вивчати цей текст, навіть говорили, що це є підробка, яка зроблена не так давно. Але в другій половині ХХ століття при археологічних розкопках двох курганів у Китаї були знайдені старі тексти “Дао де цзін”, які були записані на бамбукових стрічках, оскільки на той час ще не існувало паперу. Найдавніші тексти, що були знайдені, відносяться до ІІІ століття до нашої ери. Вони фактично збігаються з тим текстом, який відомий всім науковцям як переданий текст. Це підтверджує, що цей текст вже існував на той час, але в переданій версії випущені певні граматичні показники.
Особливість китайської мови в тому, що це аналітична мова, ніж, наприклад, англійська мова. Китайська мова фактично не має, наприклад, закінчень, які в українській мові дозволяють нам точно визначити, як слова пов'язані в реченні — чи це прикметник, чи іменник, чи дієслово. Китайська мова орографічна та ієрогліфічна — це певні символи, знаки. Один і той самий ієрогліф може означати і використовуватися і як іменник, і як прикметник, і як дієслово в багатьох випадках. Але для того, щоб зробити граматично текст більш зрозумілим, є спеціальні знаки, які показують відношення оцих ієрогліфів між собою в реченні. А в переданій версії тексту “Дао де цзін” вони були випущені, але в старих версіях вони збереглися.
Я вибрав текст, який був результатом праці одного японського вченого, котрий на базі старих текстів та переданого тексту зробив таку гібридну версію. Ще варто, мабуть, зазначити, чому я як японіст за фахом взявся за переклад цього китайського тексту. Справа в тому, що японська традиційна культура, а я займаюся саме традиційною культурою, перш за все філософією і релігією, базується на китайській традиційній філософії, або ж на китайському світогляді. Японія, Корея та В’єтнам входили до китайського цивілізаційного ареалу і були частиною китайської цивілізації, яку об’єднувала не політична експансія, не загарбання, не економічні владарювання, а єдність культурна.
Ця єдність забезпечувалася перш за все китайською писемністю, яка використовувалася на письмі цих трьох країн, окрім самого Китаю, аж до кінця ХІХ століття. І звісно, що кожна освічена людина того часу знала старокитайську письмову або літературну мову, основні філософські тексти, які прийшли з Китаю, адже вони лежали в основі світосприйняття цих трьох народів. Тому для мене, як для японіста, важливо зробити переклад, який би супроводжувався оригінальним текстом. Головне завдання цього видання у тому, щоб багато людей, які зараз вивчають китайську мову, змогли порівняти мій переклад з оригіналом.
ArtHuss
Яке практичне значення має цей текст для українців?
Андрій Накорчевський
У цьому тексті є ліричний відступ, таке собі афористичне висловлювання, яке можна порівняти зі стилем Ніцше. Коли це не сухі філософські трактати, а навпаки — він використовує образну систему, досить складну метафорично для того, щоб передати свої думки.
Чому існує багато перекладів Лао-цзи? Тому що у багатьох бізнес-стратегіях використовують його ідеї. Це базуються на філософії Лао-цзи — чим ти агресивніший, чим ти твердіший, тим легше тебе зламати. А те, що є м'яким і гнучким, воно може спочатку прогинатися, давати слабину, але потім легко відновиться і випрямиться. Часто так порівнюють старі і молоді дерева. Буря може легко зламати старе дерево, а молоде тільки схилить до землі. У Лао-цзи також була рекомендація до правителів того часу — краще бути як вода. Він вважає, що вода твердіша за камінь. Існує і українське прислів'я, що вода камінь точить. Тому ті настанови, які пропагував Лао-цзи, можуть бути альтернативами не тільки для бізнес-стратегій, але і для особистого розвитку. Тому цей текст спонукатиме людей до роздумів над власною життєвою стратегією.
ArtHuss
Це дуже слушно, що такі давні речі можуть стати важливими для світогляду сучасних людей. Який ваш улюблений текст із “Дао де цзін”?
Андрій Накорчевський
Я ніколи про це не думав, тому що сприймаю цей текст як загальну річ. Це видання є для мене важливе насамперед через його дизайн. На розвороті ліворуч можна побачити оригінальний китайський текст. У своєму переладі я намагався нічого не додавати від себе і мені це вдалося. Це може будь-хто порівняти, хто знає китайську мову. Праворуч у книзі йде моє тлумачення і сприйняття тексту — як самого тексту, так і певних термінів. Текст завершується післямовою, в якій описується той історичний та інтелектуальний контекст, в якому був створений цей твір. Розуміючи цей контекст, ми розуміємо правильне позиціонування й інтенцію автора тексту.
Це є абсолютно практичний текст, який має певні рекомендації, як треба себе поводити, якщо ти хочеш досягти успіху. Це стосується як і звичайних людей, так і перш за все правителів. Зацитую свій улюблений уривок: “Людське життя — воно м'яке та слабке, а смерть — вона тверда і міцна. Життя всього сущого — трав і дерев — слабке і тендітне, а смерть — засохла деревина. Тому і кажуть — тверде і міцне на боці смерті. М'яке і слабке — на боці життя. Якщо військо сильне, то не переможе, якщо дерево міцне, то йому кінець. Сильний великий перебуває знизу, м’яке слабке перебуває зверху”.
ArtHuss
Цей текст — це перший камінчик у серії “Світоглядні тексти східних культур”, яку планує видати ArtHuss. Поділіться, будь ласка, планами щодо розвитку цієї серії.
Андрій Накорчевський
Я хотів би, щоб до цієї серії долучилася українська перекладацька спільнота, яка робить переклади зі східних мов. На відміну від перекладу сучасної літератури, художніх творів, переклади цих філософських світоглядних текстів потребують великої роботи саме науковців, які присвятили не один десяток років вивченню цієї чи іншої проблематики. Це дозволяє їм правильно розуміти той історичний ідейний контекст, а відповідно і правильно перекладати текст у цьому контексті.
Я сподіваюся, що мені вдасться долучити до цієї праці багатьох наших сходознавців. Для цього і створена ГО “ЕХ ОRIENTE”, яка починає працювати над тим, щоб акумулювати фінансові ресурси для надання ґрантів нашим науковцям для перекладу таких складних текстів. Наступним перекладом буде дуже незвична книжка і вона буде, мабуть, одним із виключенням із цієї серії. Це буде переклад з англійської мови.
Наприкінця ХІХ століття і на початку ХХ століття, коли в Японії були ще носії тієї традиційної культури, а зокрема самурайської культури, був такий пан Ніто Байцзо. Він народився у славетній самурайській родині, пройшов традиційний самурайський вишкіл, але після того, як 1868 року Японію відкрили зовнішньому світу, він поїхав до Америки і навіть одружився на американці. Там для американців він написав англійською мовою книжку, в якій виклав основи самурайського світогляду — від маленьких дрібниць до світоглядних текстів.
Цей текст “Шлях самурая” написаний дуже складною вікторіанською англійською. Він розкриває не тільки особливості самурайської традиційної культури, але й показує інший підхід до етики, естетики і взагалі до життя. “Шлях самурая” спонукає людину з іншої культури замислитися, або подивитися на світ під іншим кутом. Зараз я працюю над цим перекладом, тому сподіваюся, що восени цього року ми видамо цю книгу.
У планах є переклади з інших мов. Я сам особисто буду перекладати з японської і старокитайської мов. Також буде цікавим текст “Сутра Лотосова”, що вважається базовим текстом буддизму. Цей текст користувався найбільшою популярністю в Китаї, Японії, Кореї і В'єтнамі.
ArtHuss
При перекладі “Дао ди цзін” ви використовували транскрипцію Кірсанової-Цісар?
Андрій Накорчевський
Ні, не використовував.
ArtHuss
Чи відомо вам, як жили давньокитайські автори? Це були відлюдники, які жили на горі Лаошань, чи як багата інтелігенція при дворах?
Як в Японії сприймають своє китайське коріння? Чи визнають вони те, що Японія багато в чому завдячує Китаю? Як це сприймають японці?
Андрій Накорчевський
Є різні позиції. Наприклад, позиція конфуціанства така — цих панів довершених потрібно вирощувати, тому що вони повинні бути радниками при керівниках. Варто займати активну громадянську позицію. Вони проходили той вишкіл, чого не проходив чи не знав правитель. Фактично кожен китайський інтелектуал хотів потрапити на державну службу, тому що це було єдиною можливістю взагалі себе прогодувати, якщо він не займався фізичною працею.
Існував інший модус поведінки, який відомий за багатьма прикладами, що їх ми читаємо в китайській чи індійській історичних хроніках — інтелектуали, які не знаходили собі місця у владі, або до чиїх порад влада не прислуховувалася, влаштовували своєрідний протест. Вони усамітнились у горах. Тому Лао-цзи, як відомо за легендою, саме тому і покинув своє царство, бо до його порад ніхто не прислуховувався. Але на кордоні його зупинив начальник тієї застави і попросив його викласти основи свого вчення. Після тієї розмови він пішов далі, але невідомо куди і як взагалі завершилося його життя.
Ці два модуси існування китайських інтелектуалів були однаково прийнятними. Вважалося, що людина повинна займати активну позицію, але якщо їй це не вдається, то вона може піти у самітництво. І часто китайці казали, що на службі вони конфуціанці, а поза службою — даоси чи прибічники чань-буддизму, який більше відомий нам як дзен.
Про Лао-цзи ми взагалі мало що знаємо. Вважається, що він був бібліотекарем, дивився за архівими в своєму царстві, а потім зник. Щодо Конфуція, то нам відомо, що він зі своїми учнями намагався стати на службу до того чи іншого правителя, але йому це не вдавалося. Один раз він цього досяг, але через інтриги його вигнали зі служби. Тому він заснував свою приватну школу, де вчив своїх учнів. Китайці називають його вчителем на 10 тисяч поколінь.
Японці звісно розуміють, що мають китайське коріння. Вони знають китайську історію, традиції. Твори китайських мислителів перекладаються в Японії. На жаль, сучасні японці вже не володіють тією класичною мовою.
ArtHuss
Скільки тривала робота над перекладом “Дао де цзін”?
Андрій Накорчевський
Те, що ми видали — це четвертий варіант. Сам текст є малим за своїм обсягом, там всього лише 81 фрагмент, але я перекладав його трохи більше трьох років. Наприклад, я переклав першу версію, потім трохи відійшов від тексту, подумав, проаналізував, знову повернувся і вніс певні правки, ще подумав. Саме через те, що цей текст супроводжується оригінальним китайським текстом, я сподіваюся, це буде спонукати молодих дослідників, які цікавляться китайською філософією, знайти якісь недоліки в моєму перекладі, покритикувати і зробити свій новий переклад.
Це такий фундамент, такий камінь наріжний, з якого треба починати намагатися зрозуміти східну філософію, східну культуру — китайську чи японську. Не знаючи основ, це фактично неможливо. Навіть якщо ви перекладаєте сучасні тексти, які все ж таки насичені певними алюзіями, але вони демонструють дуже подібність мислення.
Якщо не знати витоків, то буде важко зрозуміти особливість того світобачення, яке відображається в текстах чи то японських, чи то китайських, тому це дуже важливо
