ДЕНЬ ДВІСТІ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ. Шаблівська Вікторія

ДЕНЬ ДВІСТІ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ

Вогняна куля обігнала дим

І луснуло у вибух скло повітря,

І грім за громом струсонув мій дім,

І чорний дим вже стелеться за вітром.

Ціна життя – на день, на рік, на сто,

На тисячу років – ціна свободи.

Усім своїм гартованим єством

Вирішую долання переходу.

Зітхають стіни київські старі

І знову смерть між пагорбів кружляє,

І темний вечір гасить ліхтарі,

І світло вікон стишено згасає,

І місяць білим бубном в ніч гуде 

Задивлено дарує сяйво синє, 

Фарбує в кобальт сіре і руде,

І голубів на вітах сизі тіні.  

Їх так багато… Тихо-тихо сплять,

А поряд ті, що й у ві сні туркочуть…

Назавжди разом з ніччю гомонять,

І тануть в ранок, де громи гуркочуть.

Минеться все. У веснах молодих

Зазеленіє, зацвіте, оновить… 

І парк Шевченка в мріях золотих 

Його словами вічністю промовить.

Шаблівська В. 10.10.2022