День народження. Ярослава Чапко

День народження, коли ти усвідомлюєш, що все по-іншому. І це незвичне відчуття, що ти знаходишся у іншій реальності, живеш не своє життя. І начебто намагаєшся слідувати звичному розпорядку дня - готувати, працювати, пити каву, але все не те і не так, як мало б бути. Немає звичного оточення, дотиків близьких людей і посмішок друзів, гомону колег в офісі, який колись тебе нервував і не давав зосередитись на роботі. Є інше життя, в яке ти раптом пірнула і намагаєшся не потонути. 

Я часто ловлю себе на думці, що це життя часто легше і більш комфортне, ніж я мала в Україні, бо всі намагаються тобі допомогти, міський транспорт ходить чітко за графіком, а дорога в інший кінець міста займає до 20-25 хвилин, адже поняття «пробки» тут взагалі відсутнє, а трамваї, автобуси і машини мирно співіснують і їздять по одних рельсах. Ніхто нікуди не поспішає і наше українське «зробити на вчора» - це взагалі інша незрозуміла реальність для місцевих. Комфорте красиве місто із вузькими старовинними вуличками і черепитчатими червоними дахами. Місто, де я, напевно, хотіла б, щоб моя дитина навчалась в Університеті. 

Все начебто і прекрасно, але й чомусь так тягне додому, до рідних вулиць і звичних справ. Я сподіваюсь, що дуже скоро, моє головне бажання здійсниться. А поки ми впевнено крокуємо вперед, хоча і маленькими кроками. Дякую своїм рідним і близьким за підтримку, яку я відчуваю кожного дня від вас. Дякую всім, залишається на зв’язку і хто привітав з днем народження! Скоро побачимось! Люблю вас!

Ярослава Чапко