День звільнення Київщини. Благодійний фонд Вадима Столара

У день звільнення Київщини згадуємо, що відбувалося у пристоличному Ірпені під час запеклих боїв з окупантами. В рубриці "Історії сильних" публікуємо фрагмент історії Галини, пенсіонерки з Ірпеня, та її чоловіка.

Чоловік Галини, як і багато літніх людей, відмовився виїжджати з міста. "А я ж хіба могла його самого кинути? Вирішили: якщо доведеться помирати, то разом. Так і залишилися в рідному Ірпені", – розповіла Галина.

💬"У місті не було ні води, ні газу, ні світла. Готували ми на цеглі, з якої у дворі зліпили таку-сяку малесеньку пічку. Над нашим містом безперервно кружляли літаки, літали дрони, рвалися снаряди…"

Неподалік будинку Галини – семінарія зі сховищем, куди вони з чоловіком та іншими мешканцями приходили ночувати, аби врятуватися від постійних обстрілів.

💬"Увечері 19 березня, коли ми перебували в семінарії, ворожий снаряд влучив у будівлю, де стояв генератор, загорівся дах. Ми швидко спустилися в підвал, де було людей багато. Другий снаряд попав у їдальню, третій – у саму семінарію. І, напевно, ті, хто скеровували туди зброю, знали, що тут прості мешканці, переважно похилого віку, ховалися від обстрілів. Навіщо ж нас убивати?!

Після отих влучань, злякані, всі повибігали хто куди. Ми – до своєї хати. А від неї – лише руїни, догоряє наша рідна оселя… Що робити? Де сховатися? Біжимо – з-за рогу автівка, така собі напіввантажівка, виїжджає, водій пригальмував: «Ви на евакуацію? – питає. – Залізайте швидше й лягайте на підлогу, бо мене обстрілюють!»"

На щастя, літнім людям вдалося врятуватися, проте рідний будинок, в якому вони понад 50 років облаштовували сімейний затишок, знищено вщент. Подібних історій нині, на жаль, тисячі, проте попри все – українці тримаються щосили.

📖Повну версію розповіді Галини з Ірпеня невдовзі читайте на сторінках книги "Історії сильних".

________

"Історії сильних" – масштабний інформаційний проєкт Фонду зі створення книги про українців, які пережили війну. І вистояли!

Благодійний фонд Вадима Столара