ДЕСЬ ТАМ, ДЕ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ПРІОРКА З КУРЕНІВКОЮ
Періодично купую овочі на вуличній розкладці на Вишгородській, серед давньої Пріорки, де живописно розкидані МАФи нагадують колись так само розкидані старовинні хати. Продає енергійна жінка – досвідчена вчителька української мови та літератури. Вже не вперше зустрічаю вчителів, працюючих на різних ринках. Продуктові і, особливо, речові ринки стали справжнім прихистком для інтелігенції останніх десятирічь. Це ж саме вчителі української мови та літератури – золотий кадровий фонд, що відтворює культуру країни з минулого в майбутнє. Може це план такий: через перевантаження та мінімальну платню ці вчителі переміщуються у сферу роздрібної торгівлі і там зберігаються для суспільства до часів культурного відродження, коли девелопери серед масових 25-поверхових ЖК раптом почнуть будувати нові школи. І туди з ринків повернуться вчителі, бо їх знову цінують. І цей прихований золотий фонд продовжить відтворювати культуру в майбутнє. Чи план такий, чи просто хаос такий.
(Фото Пріорки і Куренівки з відкритих джерел та Google Maps:
Акварель Михайла Сажина, 1840-ві, Пріорка 1890-ті, вул. Вишгородська, 1910-ті)