22 жовтня 2022
Дорога на Бахмут.
Дорога тягнулась горбами, ми підіймались вверх і вниз, а на горизонті вже був дим і йшли бої. Це Бахмут, місто за яке зараз точаться чи не найзапекліші бої на фронті.
Я їду за кермом свого мерседесу, забитого їжею, ліками, спальниками, теплим одягом, сигаретами, закрутками, і свіжоспеченими смаколиками для хлопців.
Це сіра зона… кожні кілька кілометрів ми об‘їжджаємо насипи і пусті блокпости, з обох сторін від дороги вириті протитанкові рви, і насипані цілі китайські стіни…
Дорога на Бахмут тиха, але всередині дуже неспокійно. Адже є розуміння що прилетіти може і нам. Не знаю як інші, та я нервую, перевіряю чи добре сидить бронік, відстібаю ремень безпеки, і продовжую їхати вперед, хоча хочеться зупинитись… зупинитись, сісти на якійсь придорожній зупинці, увімкнути Лінію Маннергейма і слухати «Військові ідуть на схід, військові ідуть на захід»…