Довго трималася і не втручалася в срач про вагу, фетшейминг і Голодомор.

Довго трималася і не втручалася в срач про вагу, фетшейминг і Голодомор. Деякі люди під час цього срачу раптом помітили те, з чим повні люди живуть все життя. Хто пропустив: почалося з посту одного адвоката, що Музеєм Голодомору «не може керувати людина з зайвою вагою, бо не знає що таке голод». 

Не можу уявити такої дискусії в цивілізованих країнах. Там просто не помічають твій зовнішній вигляд. Не ввічливо про це говорити. Нікому. Андрюха каже, що в Ірландії в нього перша школа, де ніхто нічого не сказав йому про зайву вагу. Навіть з добрих намірів. Навіть випадково, як «той товстий хлопчик». Це ніхто не коментує і ніхто не помічає. Бо культура така. Людина на першому місці. 

Я все життя стикалася з «добрими людьми», які намагалися «відкрити мені очі» і розповісти, що «треба з цим щось робити». Ніби повні люди не бачать себе в дзеркалі. Але то таке. Як і питання про здоровʼя — це теж особиста справа людини. Та її лікаря. 

Хочу поговорити про інше. Висновки про зайву вагу і Голодомор, які зараз пишуть в постах хейтери… просто ідиотизм. Особливо останній пост депутатки. 

Розлади харчової поведінки (РХП) у нас здебільшого від наслідків Голодомору та інших видів примусового голоду. 

Згадайте, що нам казали в дитинстві? Що не можна викидати їжу. Треба доїсти. Все їсти с хлібом. У нас багато вуглеводів в раціоні, бо це дешево. В Ірландії теж до речі їдять багато картоплі та хліба. Схожі сторінки історії. 

Їжа = радість. Їжа = життя. Їжа = любов. 

Згадайте, як ми любимо усіх годувати і які накриваємо столи для гостей. Бо нагодувати часто це показати любов. 

А числені запаси, які наші батьки, їх батьки і ми також зараз маємо? Як тригерить пустий холодильник та кухонні шафки. Повні візочки в супермаркетах до верху. 

А звідки приказка «Поки товстий ссохне, то худий здохне»? 

Це все саме від голодного життя. Роками. Десятками років. Поколіннями. 

Голодомор. Війна. Післявоєнний голод. Пусті полиці часів СРСР. Пусті полиці 90-х. Можна піти глибше і згадати, що було з їжею в Україні в 17-18-19 століттях. Це теж все ж про голодне життя. 

Мама вчила мене в дитинстві, що можна їсти у лісі. Бо її вчив батько та баби в селі, де знімали хату влітку. Мама, до речі, розповідала, як в 60-х в Києві були проблеми з білим хлібом, а дід не міг їсти сірого, то вона з школи йому булочки носила. А я памʼятаю числені млинці та оладки в дитинстві, то теж не від хорошого життя в 90-х. Було в вас таке? 

Любите пожартувати, як наші люди нагрібають їжу на шведському стол? Це теж наслідки голоду. Все спробувати, раптом не буде. 

Після Другої світової війни європейські вчені досліджували вплив голоду, наприклад, блокади Нідерландів. Виявилося, що наслідки для організму і для самих людей, які харчувалися в діапазоні від котлеток з цибулин тюльпана і старого борошна до порожньої картоплі день за днем, не тільки масштабні, а й тривають роками. Вони навіть впливають на майбутні покоління. Люди, які перенесли голод, і їхні діти більше схильні до повноти, серцево-судинних захворювань, ендокринних порушень. Це все також призводить до інсулінорезистентності та лептинорезистности. Коли людина їсть і не може наїстися. Не буду ще писати ще про психологічні аспекти РХП. 

Реакція на стрес часто повертає у багатьох їжу не лише в єдине швидке задоволення. Зараз є багато досліджень, що організм починає запасати в такі періоди. Нейроендокринні реакції. В мене були історії про +15 кг за три тижні на фоні дуже сильного стресу. І ще на високому кортизолі дуже складно скидати вагу. Можна, але дуже важко. Треба ще мати на це все ресурс, якого в багатьох зараз просто обмаль. Війна — це один з найбільших стресів і її реальні наслідки ми побачимо лише колись згодом. 

Ми — нація травмованих голодом. 

І може треба не хейтити людей за вагу, а почати дослідження на цю тему? Наприклад, вплив Голодомору та інших видів насильницького обмеження в їжі на харчову поведінку поколінь.

P.S. Для тих хто читає дупою. Цей пост не про те, що єдиним наслідком голоду та стресу є повнота (ні) і не про те, що повнота є виключно наслідком голоду та стресу (ні).

Ніна Місченко