Дужик Євген Євгенійович

Євген Євгенійович Дужик народився 28 травня 1989 року в м. Запо­ріжжі. У 2006 році закінчив 9 класів ЗОШ № 23, навчався у профе­сійному ліцеї № 29, де отримав повну середню освіту і професію газоелектрозварника. Проживав у Шевченківському районі міста Запоріжжя.

19 січня 2012 року призваний на строкову військову службу, яку проходив у 55-й окремій артилерійській бригаді. У цій же частині Є. Дужик продовжив військову службу за контрактом ко­мандиром гармати гаубичної артилерії. У січні 2015 року Є. Дужика відправили до зони АТО. За кілька днів до загибелі Євген мав разом з товаришами піти на ротацію, але військових залишили в зоні АТО.

Загинув 14 лютого 2015 року під час артилерійського обстрілу вогневої позиції під ст. Дебальцеве. Поховали Є. Є. Дужика біля військового меморіалу «Вічна пам'ять, вічна скорбота» на Капустяному кладовищі Запоріжжя.

Залишилися сестра, дружина Влада, син Олександр та донька Вікторія.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 ро­ку за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у за­хисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Є. Є. Дужик нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

14 березня 2016 року Є. Є. Дужик нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно).

У травні 2016 року на будівлі професійного ліцею № 29 відк­рили меморіальну дошку герою, який загинув у зоні АТО, сержанту Є. Дужику.

Книга пам'яті полеглих за Україну

Невиплакані сльози України

Погибший боец из Запорожья так и не увидел дочь. Ее назвали Викторией – в честь будущей победы