ДВОЄ В ОДНІЙ КІМНАТІ, КРІМ ДІВЧИНИ
Недільне.
цитат з роману, щоби відчути мову автора недостатньо, і все-таки 🙂
👀💓
ДВОЄ В ОДНІЙ КІМНАТІ, КРІМ ДІВЧИНИ
* Звичайно, життя людське, в психічному його вияві, є постійна зміна занепадів та піднесень, то ж нормальна крива його мусіла б нагадувати синусоїду з довершеною ритмікою її хвиль.
Та що людина може бути нормальна тільки теоретично, то й графіка її дійсного психологічного стану в системі координат виглядала б неймовірною криволею, якої згинів не змогла б узагальнити формула самої найвищої математики.
До того ж депресивний стан у людини залежить найчастіше не від вичерпання енергії, а від надміру її, який, шукаючи виходу, спричинює прибільшений тиск на стінки психічного апарату.
Людина тоді почуває себе так, як почував би бальон із стиснутим повітрям, якби йому дати нещастя почувати: він безперечно мучився б найтяжчими муками, аж поки якась спасенна рука того повітря з нього не випустила б.
Депресивний стан має певну градацію, яку визначити в щоденному житті буває дуже корисно. Бо одна річ є депресія абсолютна, коли під тиском енергетичної зайвини вшкоджено основні підйоми психічного механізму, і людині вже важко вернутись до радісного світосприймання, а зовсім інша справа з депресією тимчасовою, що може бути, іноді й дуже пристойно, розряджена, надимаючи, як ходовий вітер, людські паруса.
Щоб відрізнити їх, тут можна порекомендувати спосіб, який годилося б назвати реакцією на матеріальне поліпшення і якого суть зрозуміла без дальших пояснень.
* Марта полюбила його міркування не менше від нього самого. Бо їй хотілось спізнати його якнайглибше, і думки, які він щедро висловлював, здавалось були для цього найприроднішим шляхом. Та й солодко було дівчині почувати, що саме з нею він ділиться своїми поглядами, а чути повсякчасне підкреслювання, що ось те й те в його світогляді змінилось, відколи її покохав, було Марті за найвище щастя. Адже вона пройшла в його душу й опанувала її, вона примусила його інакше глянути на життя з своєї кімнати, стала йому мов за точку, де зір його дістав нового заломлення. А більшої перемоги годі уявити!»
***
Неперевершений Валеріан Підмогильний «Невеличка драма».
Написання було завершено 1929 року. Задум роману, пишуть, виник близько 1926 року. Якраз часи НЕПу. Злам епох і соціальних норм моралі.
Валеріян Підмогильний майстерно розігрує на камерній сцені, одного будинку в Києві по вулиці Жилянська, невеличку драму, назва якій — життя. Це один з найкращих філософських романів в українській літературі ХХ сторіччя.
Для мене «Невеличка драма» - суцільна насолода мовою, яскраво прописаними образами героїв; історіями відносин, які учасники драми народжують між собою; українізацію, класові суперечки.
Не треба людину міняти, їй треба допомогти розкритися – Марта (головна героїня роману).
Аудіо прослуховування у блискучому виконанні Характерника захопили мою увагу. Посилання, кому цікаво, даю в коментарі.
Слава Україні! 🇺🇦
Слава та невпинна подяка воїнам ЗСУ!
