Гриневич Едуард Михайлович

Гриневич Едуард народився у с. Деревок Любешівського району Волинської області. Навчався у Рівненському гуманітарному університеті, захоплювався інформаційними технологіями. Був громадським активістом, членом Всеукраїнського Об’єднання “Свобода”. Наполегливий і цілеспрямований… У нього було чому повчитися. Деякий час він працював в “Укртелекомі” міста Луцька. Потім вирішив розпочати власну справу: ремонтував телефони та підключав Інтернет по району. Оточуючі завжди дивувалися та захоплювалися його добротою і тактовністю, які поєднувалися з внутрішньою стійкістю та ідейністю. Він звик діяти, а не говорити. “Ніхто не бачить світ твоїми очима…”, “Я не дозволю тебе продати”, – пише він на своїй сторінці ВКонтакті. Він Герой, який боровся до кінця.

На Майдан приїздив тричі. Коли поїхав востаннє, вступив до “Волинської Сотні”. Його бабуся просила не їхати, відчувала біду. А внук казав: “Я їду за народ. Якщо не ми, то хто?”. Вважав це справою честі та гідності. 19 лютого куля застрягла у бронежилеті чоловіка, ніби попередження. Та наступного дня боєць Волинської сотні знову пішов на передову. Куля, випущена снайпером, була смертельною. Його тіло знайшли у дворі Михайлівського собору.

22 лютого земля рідного села Деревок, що на Любешівщині, прийняла його у свої холодні обійми. У Героя залишилися старенькі дідусь і бабуся, мама, сестра Тетяна та маленька племінничка Юля, яку він обожнював.

Гриневичу Едуарду було 28 років…