Українська

Гостинний двір

Гостинний двір

Основна інформація
Гостинний двір
  • Дата заснування

    01 січня 1809

Опис

І В КИЄВІ Є ТЕЖ СВІЙ КОЛІЗЕЙ )

Автор - Анатолий Борозенец

undefined

Не Римом єдиним… І нам є чим пишатись. У Києві теж є свій Колізей. Нехай не такий древній, не у формі еліпсу, а прямокутний… Але певна схожість між ними таки є. І не тільки візуальна.

undefined

І там і там відбувалися баталії. Щоправда, в Римі вони проходили в середині, на арені Колізею, де гладіатори билися між собою та з хижаками. А в київському Гостинному дворі колотнеча відбувалася, загалом, навколо нього. Між апологетами його знесення та прихватизації території й активістами, які вимагають збереження й відновлення.

Гріє душу та обставина, що, на відміну від римського Колізею, де полягло чимало людей та тварин, у київському випадків смерті людей не зафіксовано і жодна тварина не постраждала. Хоча ні. Одна жертва є. Це лев, якому Самсон біля Гостинного двору й досі розриває пащу.

Як на мене, ця скульптурна композиція теж певним чином поєднує київський «колізей» із римським. Її можна сприймати як двобій гладіатора, в ролі якого виступає Самсон, із хижаком. Цілком колізейний сюжет )

Якщо комусь ця римська аналогія здається притягнутою за вуха, то навзамін притягну іншу, київську. А саме таку – скульптурна композиція в осучасненому сенсі символізує протистояння прихильників двох таборів: знищення (лев) і відновлення (Самсон) Гостинного двору. На жаль, двобій так затягнувся, що набув тенденції стати вічним. Попри все, надії не втрачаю. Продовжую вболівати за Самсона.

undefined

Для тих, кому обидві аналогії не сподобаються, є традиційна байка про появу Самсона у Києві. За нею, Самсон пропливав Дніпром біля Києва й зупинився перепочити. Коли вийшов на берег, то на нього накинувся лев, якому він розірвав пащу і закам’янів разом із ним. Так у Києві й залишився.

Не міг не звернути увагу на одну підозрілу обставину. Раніше із пащі лева текла вода. Вона на свята освячувалася, вважалася цілющою. За повір’ям, ті гості Києва, які вип’ють води з цього фонтана, назавжди залишаться жити в Києві. Оскільки від таких, хто бажав напитися водички й залишитися в Києві на МПЖ, відбою не було, то місто і його населення стали стрімко (а згодом катастрофічно) зростали. На ситуацію намагалися якось вплинути уведенням смуг осілості, інституту прописки... Не дуже допомагало, тож їх відмінили.

Але ж проблема не зникла! От у київської влади, мабуть, і виникла ідея - відключити чудодійну воду. Наївно сподіваються, що так, сам собою, припиниться й потік переселенців до столиці )