Храм священномученика Макарія. Maksym Oleynikov

Цього року єдиній у Києві дерев’яній церкві, що збереглася з дореволюційних часів, виповнюється 125 років.

Це Храм священномученика Макарія, митрополита Київського, або простіше – Макаріївська церква на Татарці, на вул. Стара Поляна,46.

Макарій, митрополит Київський, Галицький і всея Руси, який жив у ХVст., був вбитий татарами під час богослужіння у храмі села Скригалів (це територія нинішньої Білорусі) у 1497р., коли їхав з Вільно до Києва.

Готуючись відзначити 400-річчя його трагічної загибелі, київське релігійно-просвітницьке Товариство з розповсюдження духовної освіти в православному дусі (було тоді й таке) виступило ініціатором будівництва храму на честь священномученика Макарія в місцевості, що на той час була віддаленою від приходських церков – на Татарці.

Місто виділило 900 кв. сажнів землі з умовою, що якщо Товариство не освоїть ділянку за 3 роки, земля повернеться у власність міста, і у 1896р. почалися роботи з планування ділянки і підготовки до будівництва. Роботи фінансувалися як міським бюджетом, так і внесками благодійників.

4 травня 1897 року (день, коли відмічали 400-річчя мученицької смерті Макарія) на вулиці Стара Поляна урочисто заклали цегляний фундамент майбутнього храму. Будівництво закінчили швидко, за півроку, воно обійшлося у 10 тисяч рублів, зібраних переважно за рахунок добровільних пожертв. За проектом київського єпархіального архітектора Євгена Єрмакова звели дерев’яну церкву з елементами псевдоруського стилю, з шатровою главою і дзвіницею. Можливо, через нестачу коштів, для будівництва Макаріївської церкви використали перенесені з Байкового кладовища рештки дерев’яної церкви святителя Димитрія Ростовського, яку розібрали, щоб на її місці збудувати цегляний храм. Був використаний також іконостас тієї церкви. Новий храм освятили 30 листопада 1897 року.

Від початку храм не мав будинку для причту і тому священика запрошували з найближчої Федорівської церкви лише на святкові богослужіння. (Федорівська церква стояла на Лук’янівці, на вул.Багговутівській, знищена у 1935р.). У 1898-1899рр. збудували приміщення для приходської церковно-парафіяльної школи і квартири священика. В недільні дні школу відвідували до 70 осіб, в будні – до 50. Спочатку обов’язки вчителя виконував випускник духовної семінарії, потім був вчитель з педагогічною освітою, який жив при школі. У 1902 році при церкві було засноване приходське братство, яке влаштувало там денний дитячий притулок (щось на зразок дитсадка) і бібліотеку-читальню. До притулку приймали дітей від 3 до 9 років з оплатою по 5 копійок із заможних сімей, діти з бідних приймалися безкоштовно.

Все це працювало до більшовицької влади…

Після Громадянської війни у 1922 році школу і притулок нова влада у церкви забрала. Приміщення школи віддали під житло, будинок дитячого притулку перетворили на тубдиспансер. Однак храм продовжував діяти до 1938 року. Тому, що він уникнув сумної долі інших київських церков, зруйнованих у 1934-35рр., мабуть певним чином сприяло місце його розташування – у своєрідній глушині. У 1937р. настоятель Макаріївської церкви отець Нікодим був арештований, церкву пристосували під шорну майстерню, у 1939р. зруйнували купол і дзвіницю.

Після окупації Києва у вересні 1941 року німці розмістили у храмі склад фуражу кавалерійської частини. Наприкінці року німці перенесли склад в інше місце і дозволили відкрити храм. У лютому 1942 року віряни Татарки зареєстрували церковну общину, в церкві поновили богослужіння і більше вона не зачинялася, перетворившись на єдину діючу церкву на Татарці і Лук’янівці.

У 1947 році видатний художник І.С.Їжакевич написав для церкви сім ікон, зокрема і образ св.Макарія. Інші ікони були написані учнями художника. За старими кресленнями О.І.Мурашка місцевими різьбярами був виготовлений дерев’яний іконостас, клірос, кіоти. У 1951 році відновлений храм вдруге освятили.

До 1000-ліття Хрещення Русі провели значні роботи по благоустрою храму і прилеглої території. У 1988р. розписали стелю великими панно-іконами. Навколо церковної садиби збудували нову кам’яну огорожу. Капітально відремонтували колишню церковно-приходську школу, в ній обладнали клас недільної школи, клас для занять із співу церковного хору, бібліотеку, просфірню, трапезну. У 1989-1991рр. за проектом художниці Л.Мамаєнко обновили втрачені маківки куполів. З того часу Макаріївська церква постала у своєму первозданному вигляді.

У травні 1997р., коли відмічали 500-річчя мученицької смерті Макарія, напроти храму був розбитий сквер і встановлена металева каплиця-альтанка.

Автор Maksym Oleynikov