Храпко Євген Вікторович

Освіта та шлях до тактичної медицини

Євген Храпко за освітою був інженером-програмістом, а не медиком. Закінчив Миколаївський університет кораблебудування та певний час працював за спеціальністю «програмне забезпечення автоматизованих систем».

Тактичною медициною Храпко почав серйозно займатися у 2014 році, коли розгорнулися бойові дії на Сході. Освоїв ледь не всі можливі курси в Україні та добровільно пішов в АТО бойовим медиком. Евакуював людей з «самого пекла», неодноразово й сам був за крок від загибелі. У 2015 році поїхав на навчання TCCC до Литви, де пройшов спеціалізований курс з тактичної медицини.

У 2016 році Євген Храпко уклав трирічний контракт зі ЗС України, і з 2017 став командиром навчального взводу, ТВО заступника командира військової частини — начальника відділу планування та організації навчального процесу. Тут він планував навчально-бойову підготовку військової частини, облаштовував матеріально-технічну базу, розробляв та впроваджував навчальні програми, посібники, фільми. А ще співпрацював з іноземними партнерами. Так в минулому інженер-програміст пройшов шлях від солдата до сержанта, став одним з 19 випускників програми підготовки «Combat Medic 68W», «Army Basic Instructor Course», закінчив курси лідерства від збройних сил США для молодших офіцерів медичної служби, де був єдиним представником рядового складу.

Робота над створенням спеціальності «бойовий медик»

Для розвитку тактичної медицини було ухвалене рішення про створення спеціалізованого навчального центру в Десні — найпотужнішого в Україні.

Бойовий медик Микола Андрієвський — один з тих, кого також долучили до цієї непростої роботи:

— До того я тільки чув про крутого Храпка, та не був із ним знайомий. Робота над центром об'єднала нас одразу: Жека став другом, натхненником, монолітом і нашим Сізіфом, — каже Микола. — Ми дуже різні за характером: я запальний, дещо хаотичний та «кіпішний», а Жека стриманий, організований і той іще «задрот». У нас вийшов класний тандем, справжній робочий та дружній симбіоз.

Микола розповідав, що під час роботи над створенням центру інструктори сильно втомлювалися, то ж ввечері намагалися десь вийти, погуляти і перезавантажитись. Лише Євген сидів ночами над документами. Виписував методички і нормативи, сам себе редагував і сердився, якщо щось не виходило.

— При всіх своїх знаннях, уміннях і талантах, Жека ніколи не піарився. Мовчки робив титанічну роботу і, наче мінібульдозер, пробивав усі перепони на шляху до розвитку тактичної медицини.

За його словами, Храпко негласно керував усім процесом і центром, адже краще за нього цього не знав та не вмів ніхто. І саме ним навчене покоління бойових медиків демонструє зараз на передовій той рівень умінь і самовідданості, який був притаманний його стилю, допомагає витягувати людей з пекла, рятувати життя.

Євгена називали «хрещеним батьком» бойових медиків у Збройних Силах України, завдяки якому з'явилася військово-облікова спеціальність «бойовий медик» та штатні посади для медичного персоналу без медичної освіти. Людмила Макарова, бойовий медик та інструктор з тактичної медицини, разом з Храпком пройшла цей шлях до створення спеціальності у Збройних Силах України:

— У той час (2017 рік) я працювала координатором створення навчального центру тактичної медицини від Проєктного офісу реформ Міністерства оборони. З Євгеном була вже добре знайома — ми разом проходили навчання від американців «Combat Medic 68W». І була впевнена на всі 100 %, що краще нашого Жені ніхто не впорається з цією роботою. Не маючи ні медичної, ні педагогічної освіти, він став ядром центру та його ідейним натхненником. Саме завдяки Жені наші бойові медики на передовій сьогодні мають можливість допомагати пораненим, евакуювати та рятувати людей. З нього почалося системне навчання тактичній медицині у ЗСУ.

Євген Храпко очолив розробку та впровадження якісних навчальних програм з тактичної медицини у ЗСУ для всіх військовослужбовців від базового рівня до рівня старшого бойового медика. Паралельно очолив розробку навчальної програми для нової спеціальності «бойовий медик» в ЗСУ, займався підготовкою інструкторського складу.

Інструктор Всеукраїнської Ради Реанімації

В 2021 році став членом команди професійної медичної організації — долучився до команди сертифікованих інструкторів Європейської ради реанімації, проводив курси з базових реанімаційних навичок, професійні реанімаційні курси для лікарів та молодшого медичного персоналу.

Особисте життя

Офіційно був не одружений, своїх дітей не мав.

Війна в Україні

25 лютого 2022 року, Євген терміново повернувся зі службового відрядження до м. Харкова і відразу пішов до військкомату, аби проситися на передову і займатися порятунком життів. Він писав у Фейсбуці про те, що відбувається на медичному фронті, на передовій, що саме і чому потрібне бойовим медикам, критикував виробників саморобних турнікетів, боровся за тактичну медицину. З березня 2022 року проходив службу інструктором та бойовим медиком 92 ОМБр.

За три з половиною місяці на передовій після російського вторгнення в Україну здійснив понад 100 виїздів на евакуацію.

Загибель

Загинув вранці 11 червня 2022 року поблизу села Українка неподалік смт Старий Салтів в Харківській області, коли його автомобіль наїхав на міну під час евакуації поранених бійців з під самого «нуля».