Іван Миколайчук – обличчя та душа українського кінематографа минулого століття. Благодійний фонд Вадима Столара

Іван Миколайчук – обличчя та душа українського кінематографа минулого століття. У рубриці «Знай своїх, твоїх і наших» розповідаємо про життя видатного актора, режисера та сценариста.

Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року у селі Чортория Чернівецької області в багатодітній родині, де був одним з 13 дітей.

Першу свою роль зіграв у 12 років. Тоді хлопчик перевтілився у старого Івана у виставі «Безталанна» за п’єсою Михайла Старицького.

📚Коли Миколайчук вступив до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, його дружина Марічка подарувала йому дві книжки – «Тіні забутих предків» Коцюбинського та «Художник» Шевченка. Ці подарунки стали пророчими – на другому курсі Івана запросили одразу на дві головні ролі: Івана Палійчука в «Тінях забутих предків» та молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон», що принесли йому загальне визнання.

📽Фільм «Тіні забутих предків» увійшов до Книги рекордів Гіннесса, здобувши 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у 21 країні. Гарвардський університет вніс стрічку до списку обов'язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.

💬"Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко", – говорив про Миколайчука режисер Сергій Параджанов.

Іван Миколайчук став зіркою світового масштабу. Коли картину «Білий птах з чорною ознакою» у 1971 році на кінофестивалі «Fest» у Белграді побачив Ніл Армстронг, він попросив про зустріч із Миколайчуком, потис йому руку і сказав: «Іване, із тобою я готовий знову летіти на Місяць!». Жан-Поль Бельмондо, дізнавшись, що Миколайчук знімається в Болгарії, прийшов на знімальний майданчик і запросив на кілька годин до бару перед своїм відльотом.

🎞У творчому доробку Івана Миколайчука – 34 кіноролі, 9 написаних сценаріїв, 2 режисерські роботи. Ще більше, на жаль, залишилося лише в планах, оскільки довгий час йому просто не давали зніматися чи знімати.

Миколайчука називали "народним" артистом через те, що його знали та любили мільйони, натомість радянська влада називала його "неблагонадійним".

Актор помер від раку шлунка 3 серпня 1987 року. Похований на Байковому кладовищі