Князь Костянтин Іванович Острозький. Автор Андрій Іванець

11 вересня 1530 року відійшов у засвіти, за оцінкою хроніста XVI ст., "другий Аннібал" і "Сціпіон руський" князь Костянтин Іванович Острозький, який заповів поховати себе у Києві.

Не дарма князя сучасники порівнювали із славетними поководцями античності. Він взяв участь як полководець у десятках битв, абсолютну більшість з яких виграв. Після блискучої перемоги під Оршею 8 вересня 1514 року над переважаючими силами московитів папський легат у Польщі Пізоні так написав про цього "схізмата": "Князь Костянтин може бути названий найкращим воєначальником нашого часу. В бою він не поступається хоробрістю Ромулу". Можливо, завдяки цій битві українці не розділили долю новгородського народу, який був цілком асимільований московитами. У будь-якому випадку, можна сказати, що перемога під Оршею на десятки років визначила кордони Литовсько-польської і Московської держав.

Завдяки своїм воєнним талантам він розпочав і непересічну державну кар'єру - у 1497 р. після перемоги над майбутнім ханом Мехметом Гераєм під Очаковом князь став великим гетьманом Литовським - керівником збройних сил Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Цю посаду займав до 1500 р., коли потрапив у полон. Після втечі з нього у 1507 р. був поновлений на посаді великого гетьмана, яку займав до смерті. Князь певний час був старостою брацлавським, вінницьким, звенигородським, луцьким і упитським, маршалком Волинської землі. Особливо цікаво, що правитель Литви призначив православного Костянтина Острозького каштеляном віленським і воєводою трокським - до того ці посади займали лише католики. Більше того у 1522 р. король дарував князю право ставити печатку на червоному воску, який у Європі дозволялося використовувати лише королівським родам.

Високий авторитет серед сучасниквів і вдячність нащадків Костянтин Іванович заслужив не лише воєнними тріумфами, а й послідовним захистом прав православних та як меценат православної церкви. Зокрема, князь добився дозволу на відновлення будівництва православних храмів і обмеження впливу світських урядників на життя церкви.

Для киян суттєво, що князь заповів поховати його на території найбільшої православної святині України-Русі - у Києво-Печерській Лаврі. Високомистецький надгробок у ренесансному стилі в Успенському соборі Лаври спорудив його син Василь-Костянтин у 1579 р. На жаль, ця пам'ятка була знищена разом із собором у листопаді 1941 р. Під час відновлення собору коштом Української держави за президентства Л. Кучми всередині храму відновили надгробок російського полководця П. Рум'янцева-Задунайського, а ось фінансів на вшанування "Сципіона руського" Костянтина не знайшлося. Покровитель православних українців і білорусів, захисник прав православної Київської митрополії Константинопольського патріархату, засновник або меценат низки православних церков і монастирів не вписується у реваншистську імперську ідеологію "русского міра". Литовські друзі допомогли відновити справедливість. У 2014 р. з ініціативи литовського посла і на гроші Литви українські скульптори у співпраці з литовським колегою поступово відновлюють розкішний ренесансний надгробок Костянтина Івановича.

Так і після смерті він допомагає єднати нас із Європою і захищати від зазіхань Москви. Недарма українсько-польсько-литовський батальйон у Любліні носить його ім'я. Є вже з'єднання і в українській армії назване на честь переможця під Оршею.

Цього тижня в Києві вулицю Московську перейменували на честь князів Острозьких. Хороший привід сходити подивитися на надгробок князя в Успенському соборі

Автор Андрій Іванець