Композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, збирач пісенного фольклору та громадський діяч – усе це про Миколу Лисенка. Благодійний фонд Вадима Столара
Композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, збирач пісенного фольклору та громадський діяч – усе це про Миколу Лисенка. Саме він написав музику до хорового твору, що став духовним гімном України – ""Боже, великий, єдиний"" (""Молитва за Україну"").
У рубриці «Знай своїх, твоїх і наших» розповідаємо про Миколу Лисенка, якого називають гетьманом, сонцем та батьком української музики.
Майбутній композитор народився 22 березня 1842 року в селі Гриньки (нині Глобинського району Полтавської області) в родині дворянина, полковника.
Свій перший музичний твір – "Полька" – Лисенко написав у 9 років.
Навесні 1859 року Микола закінчив гімназію у Харкові зі срібною медаллю. Того ж року зі своїм двоюрідним братом Михайлом Старицьким вступив на природничий факультет Харківського університету. Після завершення навчання Лисенко остаточно вирішив пов'язати своє життя з музикою.
У 1867−1869 навчався у Лейпцизькій консерваторії, що вважалася однією з найкращих в Європі.
Він – один із перших інтерпретував "Кобзар" Шевченка, а з 1862 року Лисенко щорічно організовував концерти пам'яті великого поета.
🎼Створював обробки народних пісень, автор 10 опер і сотень інших музичних творів. Вершиною творчості Миколи Лисенка музикознавці називають оперу "Тарас Бульба".
1904 року композитор відкрив власну музично-драматичну школу. Це була заповітна мрія, яка здійснилася. Школа стала першим українським навчальним закладом, що надавав вищу музичну освіту за програмою консерваторії.
Модний, харизматичний, але відданий своїй культурі. Він міг зробити блискавичну музичну кар'єру у Франції чи Німеччині, але повернувся в рідну Україну.
Микола Віталійович помер 6 листопада 1912 року. Попрощатися з видатним композитором приїхали люди з різних куточків країни. За історичними даними, на похороні зібралося від 30 до 100 тисяч людей. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
