Костюк Іван Антонович

Іван Антонович Костюк народився 22 вересня 1924 року на хуторі Тополі, що на Кубані, у заможній родині. Був першим онуком в роду — на нього покладали великі надії. Його ставлення до життя формували любов предків, суворі випробування війни і відповідальність за молодших братів.

Пішов на фронт зовсім юним. Повернувся живим, але з уламком снаряда у спині, який так і не видалили — він залишився з ним на все життя. Працював механіком і трактористом, сумлінно виконував обов’язки, не скаржився і жив скромно.

Запам’ятався добрим поглядом, лагідною усмішкою, стриманістю у словах. Був прикладом мужності без пафосу. Навіть у спогадах про війну говорив просто, без жалю. Одного разу він сказав:

«У війну прикраси обмінювали на буханець хлібу».

Ці слова стали пророчими — перед іншою війною його внучка теж зібрала дітей, собак, документи. Й прикраси - як те, що можна продати або обміняти на їжу.

Помер 22 лютого 2007 року, спокійно, уві сні. До останнього залишався гідним, турботливим і добрим.

Дід Іван був майстром, який творив руками, зосереджено й із любов’ю. Він власноруч збудував справжній дерев’яний човен — усе літо пішло на те, щоб зробити його на совість. А вже наступного — рано-вранці, ще до світанку — він брав усіх онуків і вирушав на риболовлю. Це були щасливі, живі світанки, наповнені свободою, водою і мовчазною турботою.

У нього був моторолер «Муравей» і гараж, де завжди пахло мазутом. Ми, діти, спостерігали, як він дбайливо доглядає свою техніку — з точністю й акуратністю, яка свідчила про його повагу до речей і любов до порядку.