Кречунєк (Чукутиха) (Кречунєк) Марія Василівна

Народилась на Прикарпатті, у селі Ясенові Горешні Верховинського району Івано-Франківської області.

Батько- Василь Кречунєк, а мати – Євдоха Костюк.

10 листопада 1867 року, вийшла заміж за Йосипа Полєка (1830-1917) у село Ясенів Горішній. Марія і Йосип прожили разом 50 років і були зразковим люблячим подружжям. В їхній сімї було 5 дітей: Юрій (1852 р. н.), Євдоха (1867 р. н.), Іван (1870 р. н.), Николай (1875-1910) і Єлена (1881-1923). 

У селі Ясенів Горішній, в будинку № 47, залишилась жити наймолодша дочка Єлена Полєк. Вона двічі виходила заміж. 

Прожила Марія Кречунєк (Чукутиха) майже 100 років і померла десь приблизно в 1931-1936 роках. Похована вона на старому кладовищі у Верхньому Ясенові. Її похорони добре пам’ятає місцевий старожил пан Дмитро Кумлик.

Співачка народних пісень, справжня поп-зірка початку 20го століття на Гуцульщині. Заробляла тим, що співала на весіллях та усіх народних подіях. Особливо на весіллях.

Гуцульські весілля тривають традиційно не менше трьох днів. Зе переказами Марія "Чукутиха" могла співати три дні поспіль, маючи величезний репертуар.

Чукутихою прозвали її за прізвищем чоловіка, якого звали Йосип за прізвищем Чукут. З гуцульської перекладається як відлюдник, замкнений, нелюдимий. Одружилася досіть пізно з ним для свого часу, аж у 31 рік. Розповідають, що жила для себе, та будувала карєру. Навіть на світлині, де їй вже під 90 видно, що вона накручувала кучері . Нагрівала цвях і на нього намотувала пасми волосся- технології тогочасної завивики. Завжди хотіла бути красивою і ображалась, коли звертали увагу на її вік.

Марія стала відома на весь світ через світлину військового фотографа Миколі Сеньківського, який фотографував українські Карпати ту гуцулів у 1926 році.

Серію світлин Гуцульські типи фотограф презентував на міжнародному конкурсі в Парижі.

Світлини Марії здобули фотографу гран-прі на конкурсі. Кажуть, що лише за одне фото Чукутихи фотограф заробив собі стільки, що зміг придбати маєток.

Фотографію з люлькою сам Сенківський підписав як "Стара гуцулка". За підрахунком на світлині Марії було вже близько 90 років. 

Особу Марії вдалося визначити завдяки дідусю з її села, 1920го року народження, який пам'ятав у дитинстві, як дражнився з нею і малим був на її похованні. 

У селі Рівня, де мешкала онука Чукутихи відкрили музей у 2012 році, яким опікується її правнук.

Регулярно проводяться фестивалі народних пісень її імені, і сама Чукутиха вже стала частиною гуцульського фольклору.

З нею порівнюють тих, хто любить багато співати- 

"А що ти так си розспівала як Чукутиха?"

"А що ти так сиви вбрала як Чукутиха?" (хто любить красиво наряджатись)

"Так любляться як Чукут з Чукутихою" (про коханців)

Вкрай важливо, що у їхніх спогадах далекого дитинства є один цікавий епізод: «Коли ми малими хлопцями просили Чукутиху: «Молодичко, ану заспівайте нам шош файне», то вона із радістю співала нам усєкі співанки, а коли ми спеціально казали: «Бабочко, ану заспівайте нам шош файне», то вона не хотіла нічого співати і сердилася на нас за таке звертання».

Добре пам’ятає Чукутиху пан Дмитро Кумлик. Але найбільш детально про Марію Кречунєк (Чукутиху) Іван Зеленчук разом з напарниками довідалися від пана Володимира Новаківського (1924 р. н.), який живе у селі Верхній Ясенів біля церкви. Саме він розповів, що Чукутиха дійсно жила в їхньому селі, у садибі Підгорєків (Паламаревих), а її нащадки зараз живуть у сусідніх селах Рівня і Устеріки.

"Сама Марія Чукутиха була неземної краси жінка. А ще й розумна, зваблива, талановита, - розповідають дослідники. До неї йшли люди за порадою, допомогою. Вона знала, як краще одягнутися. Любила крутити кучері та прикрашати голову гарними квітами. Але найбільший її талант - пісня".