Мартьянов Дмитро Андрійович

Дмитро Андрійович Мартьянов, солдат, народився 2 грудня 1992 року у м. За­поріжжі. Активний учасник Революції Гідності, був відомим акти­вістом запорізького майдану та членом Самооборони. Навесні 2014 року захищав місто від сепаратистів.

Із початком війни на Донбасі рушив добровольцем на Схід. Стрілець 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Станом на 29 серпня 2014 року перебував у с. Червоносільське (Амвросіївський р-н) серед інших уцілілих бійців батальйону «Дон­бас». Загинув 29 серпня 2014 року. 3 вересня тіло Дмитра разом із тілами 96 інших загиблих у Іловайсь­кому «котлі» було привезено до дніпро­петровського моргу.

8 вересня 2016 року під Запоріжжям на Кушугумському кладо­вищі поховали Дмитра Мартьянова, який у 22-річному віці загинув під Іловайськом у серпні 2014 року. Тіло загиблого було ідентифіко­вано не одразу та поховано на Краснопільському цвінтарі у Дніпрі як невпізнаний герой. Згодом, завдяки аналізу зразків ДНК, вдалося встановити особу Дмитра. Його родичі вирішили поховати Дмитра у Запоріжжі.

Спогади Вадима: "Димка "Сон"- это наша самая настоящая Небесная Сотня. Он был на Майдане. Он горел борьбой за свободу!!! Он был самым светлым из всех нас. Он записался в самооборону в самый первый день (я во второй). Он всегда и везде был лучшим и первым. Когда нашу десятку поставили охранять ОГА на колорадское воскресенье часть ребят просто невозможно было удержать на месте. Сон отпросился первым. Ну и все те кто потом будет в "Донбассе" в первом составе - великий Мастер, Москаль, Гамлет -все помчались забрасывать сепаров!!! Потом вся эта компания ушла добровольцами в "Донбасс". Мастер с Гамлетом в первой роте, а СОН с Москалем во второй. Мастер прикрывал отход вместе с Франко. Граната убила Франко, а Мастера тяжело контузило с ранением через глаз в мозг. На самолете эвакуировали в Днепр 20 августа 14г. А вторая рота - Сон и Москаль, была в другом месте их как раз отправили домой на ротацию Москаль вернулся и 24 августа отмечал праздник дома. А Сон отказался ехать и помчался помогать ребятам в Иловайске. 29.08.14 находился во второй колонне на Многополье. Когда перед машиной разорвался снаряд - все кто в кузове, включая Сна, получили легкие ранения. Сон якобы в руку, до последнего отстреливался с гранатомета. Последний раз его видели в Червоносельском с краю под стеной дома, пытался отдышатся".

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

 - 16 листопада 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);

 - «Іловайським Хрестом» (посмертно);

 - медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно);

 - почесним нагрудним знаком народної шани «Гідність та ВОЛЯ» № 1 (посмертно).

Книга пам'яті полеглих за Україну

Невиплакані сльози України