Ковалік Олександр Сергійович

Ковалік Олександр Сергійович - старший повітряний стрілець 25-ї гвардійської військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України, гвардії прапорщик.

Народився 23 серпня 1972 року в селі Златоустівка Криворізького району Дніпропетровської області.

Військову службу розпочав у 1993 році в м. Кривий Ріг, на посадах авіаційного механіка інженерно-авіаційної служби, авіаційного механіка авіаційно-технічного загону. У січні 1995 закінчив школу прапорщиків при 755-му учбовому центрі (Військово-повітряних сил) в Чугуєві. Повернувся у Кривий Ріг на посаду техніка авіаційно-технічного загону.

З лютого 1996 року служив на посаді старшого повітряного стрільця у Кривому Розі, в листопаді 2000 — перевівся на аналогічну посаду в м. Мелітополь Запорізької області.

З серпня 2003 — старший повітряний стрілець авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «1 клас».

З початком російської збройної агресії проти України з весни 2014 року літав в Луганський та Донецький аеропорти, — член екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД.

Проходив військову службу у складі 25-ї гвардійської військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3840, місто Мелітополь Запорізької області).

З весни 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.

14 червня 2014 року близько 01:00 години ночі, військово-транспортний літак ІЛ-76 МД Повітряних Сил Збройних Сил України, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, був підбитий терористами із переносного зенітно-ракетного комплексу. На борту літака знаходилось 40 військовослужбовців 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу літака, в тому числі і гвардії прапорщик Ковалік. В результаті катастрофи, весь особовий склад десанту та екіпаж літака загинув.

25 липня 2014 року похований на Новому кладовищі міста Мелітополь.

Залишились батьки, брат і сестра Наталя, дружина Дар'я та син Андрій.

Орден «За мужність» III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу.

Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» III ст.

Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» IІІ ст.

Книга пам'яті полеглих за Україну

Проект «Украинский мемориал»

Невиплакані сльози України