ОСІННІМ РАНКОМ. Вікторія Шаблівська

ОСІННІМ РАНКОМ

Осіннім ранком жовто-золотим,

Поспішливим, новинним, обнадійним

Під жовтим сонцем й небом голубим

Життя так гостро відчуваєш цінним…

Гримить. І вибухає. І горить.

Не чутний власний голос в гуркотінні,

І звичний ранок у єдину мить

Залізом рветься в вулицях сплетінні.

Собору Володимирського дзвін

Застугонів й вседзвонове відлуння

Червону мідь роздзвону навздогін

Зігріє вже весняне перебруння.

Засліплень і запоморочень скло

Багатотонням небо розсипає -

Спадає так живого світу тло,

Війна руйнує, і краде, й вбиває.

Терещенківська наскрізь у вітрах

Без відблисків тримає рівність ліній…

Та осінь в життєствердних кольорах

Полотнищем тріпоче жовто-синім.

Шаблівська Вікторія

11.10.2022