Озеро Тельбин. Київ. Максим Олейніков
Мабуть, озеро Тельбин є чи не найбільшим з київських озер. Це озеро – частина колишньої великої дніпровської протоки, яка починалася з озера Святище та на північ від сіл Осокорки і Позняки, біля озера Верби, вливалася до Дніпра.
Походження його назви точно не визначене, переважна більшість джерел вказують на те, що воно неслов’янське. За однією з версій «тельба» означає «старе русло», тобто залишок великого річки («ельба» у стародавніх північних народів значило «річка» у загальному значенні). За іншою версією озеро назване так через те, що у ньому часто плавали тельбухи забитих тварин, які скидалися до озера з місцевої скотобійні. Як на мене – доволі сумнівно.
Поряд з озером з ХІІ століття був відомий хутір Зательбин Березняк, місце зупинки паломників на шляху до Лаври. Назва «Тербин» також зустрічається у царській грамоті 1694р.
У ХVIIIст. на узбережжі озера утворилось поселення Кухмістерська слобідка, що проіснувало до 1960-х років.
З ході будівництва Києво-Курської залізниці через озеро Тельбин у 1870р. проклали насип з рельсами, що розділив озеро надвоє, утворивши Верхній Тельбин і Нижній Тельбин. Наприкінці ХІХст. озеро Тельбин у своїй північній частині закінчувалося далеко на території, де зараз розташована Русанівка. Під час весняних повеней вода озера виходила із своїх берегів і з’єднувалася з Дніпром. Перед Першою світовою війною озеро додатково було перерізане Наводницьким шосе.
Закінчуючи перший в СРСР намивний житловий масив Русанівка, місцева влада і київські архітектори-проектанти вирішили не зупинятися, і почали намивати наступний житловий масив – Березняки.
З 1967 по 1975 роки велася активна забудова місцевості навколо озера. При будівництві житлового масиву Березняки північна частина акваторії озера була засипана. На озерному узбережжі гідронамивом утворили обширні піщані пляжі. Зараз ми бачимо лише 40% стародавнього Тельбина. Прокладаючи нову дорогу, що з’єднала Харківське шосе з новим Дарницьким мостом, засипали і частину Нижнього Тельбина. Річка Дарниця, частково схована у колекторі, колись була частиною стародавнього озера, а в наш час вона зустрічається з водами Нижнього Тельбина і Дніпра тільки у складній системі підземних труб.
Завдяки підземним джерелам Тельбин постійно самоочищується, однак інтенсивна забудова району порушила природний баланс і мікроклімат водойми. Тож у 2017р. встановили підводні аератори, щоб компенсувати нестачу кисню в озері.
Яка назва озера більш правильна – ТельбИн чи ТельбІн, зясувати важко, бо більшість старих видань написані російською мовою. Але на карті 1918р. українською мовою водойму названо Тельбин, то і я цього дотримуюсь. До речі, з назвою озера пов'язаний топонім «Тельбинська вулиця» - так до 1968р. називався проспект Павла Тичини.
Сьогодняшній Тельбин може побачити кожний, я ж додам світлини озера, яким воно було у 50-х – 80-х роках минулого століття.
