Про країну, патріотизм і трішки про любов. Василь Ганіткевич

Про країну, патріотизм і трішки про любов

Багато людей мріють, шукають, просять навіть у Бога, але таке враження, що самі давно перестали любити

Любити себе, близьких чи навіть рідних. Зневірилися в існування любові, або ж рани та біль минулих втрат ще надто глибокі

Може такі люди так насправді не любили?

Адже любов - це НЕ засіб для досягнення бажань, навіть коли бажання вкрай важливі; не дарунок, про який можна попросити, який можна взяти чи не взяти; навіть не хімія підліткового максималізму. Її не можливо витрати, навіть коли люблена вами людина вже не поруч, лише по одній простій причині...

Любов це стан душі, який відчувши хоча б раз пронесеш в собі усе життя. Цей стан душі, вічний за своєю суттю, який не зміниться в залежності від ситуації чи обставин. Це Ваш вибір, який здійснюєте ви, як любляча людина, розділяючи свою душу з іншими

Пафосно ☺️ нє, а що за пафосом?!

Власне переконання, відчуття, що цей стан карбується раз і назавжди. Любов - це тату на серці, на живій плоті душі, котре не змити ріками часу. Любов - це сам час, як дата народження, як пам'ять минулого. Це відповідь на запитання: "навіщо тобі це?", коли так насправді немає відповіді, а є лише любов!

Все це стається лиш раз і щоразу живе в нас поки живемо ми самі. І живете Ви рівно доти, доки вас люблять та поки любите самі!

А що ж до держави 💛💙 до країни де Ви живете, це наче справжня любов до усіх людей, що поруч з вами у цьому житті.

А патріотизм... ну, тут Ви напевно все вже самі зрозуміли 

Василь Ганіткевич