Прохнич Володимир

Про мого Друга…

Довго не міг нічого писати.., але такі, як мій Справжній Друг - мають бути відомими і на прикладі їх життя мають навчатись наступні покоління. 

Vladimir Prohnich…

Ірпінець, для якого війна почалась не злобного 24-го лютого, але весною у далекому 2014-му, де, записавшись у Добровольці на Майдані, Володимир вирушив зразу на фронт. З ним разом були різні люди, різного віку, і навіть такі, яких я прямо називав дітьми (до 20 років). Їх потім назвуть батальйоном «Айдар».

У боях за Хрящувате, Вова чудом вижив..

У боях за Щастя, Вова чудом вижив..

У боях прблизу Троїцького, Вова чудом вижив..

Маючи множинні поранення, вибухові травми (контузії), Володимир не зламався, як Воїн, та продовжував далі свою службу. Опісля кільканадцятоі спроби попасти на службу, маючи багато поранень та прихованих діагнозів, Володя вирішив прислухатися до порад близьких, і залишився у Ірпені. Зайнявся власною справою, та приймав на роботу ветеранів, яких ніхто не приймав. На його шиномонтажі у ветеранів була знижка, у родин загиблих - 100% знижка. Завжди у розмові з ним проглядалась його пряма турбота за тих, хто ще воює і за тих, хто вже ветеран. Особливо глибоко у серці у нього був кожен з його інженерно-саперної роти «Айдару». Він їздив до них на весілля, був почесним гостем на усіх їх зустрічах, завжди допомагав їх родинам, допомагав з похованнями.., водив дітей у перший клас замість загиблого батька..

У мене з ним було багато щирих зустрічей. Знаючи усі його діагнози, він обіцяв мені більше не йти на фронт, але навчати інженерно-саперної справи наступні покоління військових. Вкладати себе у їх фаховість служби і безпеку. 

Так і було до 24-го лютого.. Потім він порушив обіцянку. І я його повністю зрозумів, чому.. 

- «капелане, ну там же діти! Вони нічого не знають! А я, вже дорослийі знаю, я не можу бути тут, я маю бути з ними!!!» - казав мені він. 

Завдяки відданості, професійності, фаховості саперної діяльності Володі, багатьом було збережене життя.., багато разів..

Коли я казав йому, що він - Герой, він заперечував це і просто дякував Богу, що зміг врятувати від підлих замінувань ще чиїсь життя..

Таким був «Айдарівець» Вова Прохнич у житті. Справжнім. Непідробним. Щирим. Незламним. 

Допомагав нам у обороні Бучі, і не тільки, як фахівець своєї справи. 

3 вересня, зранку, у боях на сході - Володя поклав своє життя за Україну..

Моє серце розірване..

Невимовна біль..

Згадайте у молитвах його дружину Алу, сина, рідних, та особливо, Маму…

Kushnirchuk Anatoliy

Дружина - Алла Литвиненко Прохнич

Дочка