Солдат
Солдат
12 березня 1990
29 серпня 2014 (24 роки)
Дорога поблизу с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області.
с. Любимівка, Михайлівський район, Запорізька область.
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом.
Микола Олександрович Прохоров народився 12 березня 1990 року в с. Любимівці Михайлівського району Запорізької області. Закінчив Любимівську ЗОШ І–ІІІ ступеня. З 2005 до 2008 рік навчався в Михайлівському ВПУ № 52, отримав диплом за фахом «Тракторист-машиніст та слюсар-ремонтник». Строкову службу проходив з 11.2008 до 10.2009 водієм у військах ППО (Львівська обл.). Був призваний Василівсько-Михайлівським ОРВК за мобілізацією 29.03.2014 року. Обіймав посаду стрільця (механіка-радіотелефоніста) в 93-й ОМБр 1-го батальйону в/ч пп В2830 ЗСУ.
Микола Прохоров загинув 29 серпня 2014 р. внаслідок вогнепальної вибухової уламкової травми під час виходу з Іловайського «котла» поміж с. Многопілля – с. Червоносільське – с. Осикове. 3-го вересня 2014 року обгоріле тіло солдата було привезене до дніпропетровського моргу, а 16 жовтня 2014 року його тимчасово поховали як невпізнаного героя під номером на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська. І тільки після тривалих експертиз ДНК 3-го липня 2015 року тіло М. Прохорова було перепоховане в рідній Любимівці.
У Миколи Прохорова залишилися мама, брат, дружина і маленька донька, з якими останнім часом він мешкав в с. Осипенко Бердянського району.
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
21 червня 2017 року солдат М. О. Прохоров нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно).
18 травня 2017 р., у Запоріжжі встановили дошку з іменами полеглих військовослужбовців 93ОМБр ЗСУ на одному з будинків, що розташований на вулиці, названій на честь підрозділу – «Героїв 93-ї бригади».