Пророцтво юродивого. Автор Hélg Smith

Пророцтво юродивого

У першій половині 19 ст. на околицях Лук'янівки, а точніше на Кудрявці, що на височині біля річки Глибочиця, жив і тримав у своєму саду пасіку, Назар Никифорович Диковський. Назар мав славу доброї та чутливої людини, завжди привітно приймав будь-якого гостя, пригощаючи ласощами зі свого саду. Був у нього давній друг, юродивий, Феофіл Китаєвський, у світі — Горенковський Хома Андрійович. Прогулюючись околицями Кудрявця, Феофіл часто любив заходити до Никифоровича. Назар, своєю чергою, з розумінням ставився до друга і часто пригощав його свіжим медом та яблуками зі свого саду. Старець і собі дякував Назару і давав пророчі настанови. Одним із таких пророцтв була порада одружитися.

— Одружись, — казав Феофіл другові, — бо під старість водити тебе під руку не буде кому… І справді, в останній десяток років Назар був розбитий паралічем. Так само юродивий старець пророкував сестрі Диковського, Євгенії, заміжжя дочки за дуже відому людину.

Через деякий час дочка Рудкіних справді була сватана, а незабаром повінчалася з професором Костянтином Скворцовим.

Найвідомішим пророцтвом юродивого, яке йому приписують сучасники, стало передбачення того, що на місці саду Назара Диковського буде споруджено монастир царською персоною.

— Молись, Раб божий Назар — дивлячись у далечінь цілеспрямованими очима, казав Феофіл, — Місце, де ми з тобою стоїмо, святе.

— Та яке ж воно святе, — сміючись, відповів Диковський. — Тут у святкові дні міська молодь приїжджає оргії влаштовувати! А ти кажеш – святе. Спробуй краще мої яблука з медом.

— Ні, ні, — з упевненістю в голосі відповів прозорливий старець. — Істинно говорю тобі: тут засяє благодать Божа і на цьому самому місці буде збудовано храм Господній. Дуб цей зрубають і піде ствол його на будівництво церковного престолу, а частину саду твого буде перетворено на жіночий монастир, і царська діва буде будівельником та управителем його.

Так і сталося, 1889 року велика княгиня Олександра Петрівна обрала це місце для заснування монастиря.

Дочка Назара Никифоровича Диковського, Феодосія Пониркіна, пізніше згадала пророцтво юродивого та розповіла про нього княгині.

Купивши за 50000 рублів дві суміжні ділянки, Олександра Петрівна розпочала будівництво нового монастиря. Проєкт церковних, житлових, лікарняних та господарських будівель монастирського комплексу виконав архітектор В.М. Ніколаєв.

Таким чином, за кошти царственої особи протягом 20 років (1889 -1911), на території монастиря було збудовано близько 30 будівель: церкви, церковнопарафіяльна школа з гуртожитком, корпуси для сестер, золотошвейні та іконописні майстерні, готель.

Перший камінь основу собору заклав імператор Микола II, другий — імператриця Олександра Федорівна, третій — велика княгиня Олександра Петрівна. Крім церковних будов були збудовані лікарняні установи: безкоштовна лікарня з терапевтичним та хірургічним відділеннями, притулок для сліпих та німих, амбулаторія, аптека з безкоштовною видачею ліків. Головним лікарем монастирської лікарні було призначено Миколу Вікторовича Соломку, який став головним помічником Олександрі Петрівні.

На кошти, що щедро виділялися княгинею, Соломко активно оснащую монастирську лікарню сучасним обладнанням.

Варто зауважити, що перший рентген-апарат у Російській імперії з'явився саме в цьому монастирі, а нові терапевтичні корпуси та поліклініка могли прийняти близько 500 осіб на день. Погодьтеся, цифра навіть за сьогоднішніми мірками приголомшує.

13 квітня 1900 року, в монастирській палаті покидає цей світ велика княгиня Олександра Петрівна, але справа її не вмирає. На кошти, виділені київським благодійником Миколою Артемовичем Терещенком, за проєктом В.М. Миколаєва, будується величний Миколаївський Собор Покровського монастиря у псевдоросійському стилі. Будівництво затягується на 15 років.

Нині, територія монастиря затишно прихована від сторонніх очей густою зеленню вікових дерев у самому серці історичного центру Києва. Таємним порталом-входом до якого є арка наприкінці Бехтерівського провулка, біля будинку №13.

Сад Назара Никифоровича Диковського, як і раніше, цвіте і плодить, приносячи багаті врожаї своїм новим мешканцям.

Святе місце.

Автор Hélg Smith