Старший солдат
Старший солдат
24 липня 1989
11 липня 2019 (29 років)
с. Волиця, Жовківський район, Львівська область.
с. Тарамчук, Мар’їнський район, Донецька область.
с. Волиця, Жовківський район, Львівська область.
Загинув 11 липня 2019 р. близько 23:30 від кулі снайпера на спостережному посту в районі с. Тарамчук на Донеччині.
Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 9, місце 1.
Залишилися сестра, брат, цивільна дружина та 1,5-річна дитина.
Володимир Богданович Салітра народився 24 липня 1989 року на Львівщині, в селі Волиця Жовківського району. Рано залишився сиротою. На момент смерті батьків молодша сестра Володимира вже була повнолітньою, а молодший брат ще ні. Щоб брата не забрали до інтернату, Володимир оформив над ним опікунство та замінив йому батьків.
На війну пішов у листопаді 2016 року. Односельцям пояснював: одним із мотивів такого рішення було бажання захистити від військового призову брата. Служив Володимир у складі 24-го ОМБр імені Короля Данила. Був заступником командира бойової машини.
"Він завжди був першим. Першим у роботі, яку виконував з неймовірною завзятістю, першим – у бою в разі потреби. Про якісь порушення дисципліни в його випадку ніколи не було й мови. Володар усіма видами озброєння... Це дуже велика втрата. для нас. Тому що Володя був реально дуже хорошим фахівцем. У всіх областях", – згадує командир роти, в якій служив загиблий боєць Віктор Білеков.
У ніч з 11 на 12 липня Володимир Салітра знаходився на одному із наглядових пунктів неподалік селища Тарамчук Мар'їнського району Донецької області.
"Вночі почався мінометний обстріл. Володимир хотів визначити, звідки саме стріляє міномет - і трохи відкрився... Виявилося, що міномет був просто приманкою. Працював ворожий снайпер", - розповідає ротний.
Куля калібру 12,7 влучила Володимиру у груди. Через сильну кровотечу він помер менш ніж за хвилину після поранення.
Побратими згадують: наприкінці року Володимир завершував трирічний контракт. Він планував зробити невелику перерву, щоб вирішити проблеми, що накопичилися вдома. І трохи відпочити. Далі збирався знову повернутися до ЗСУ. Додому ж мав намір з'їздити наприкінці місяця: 24 липня йому мало виповнитися 30 років.
15 липня героя поховали у рідному селі.
У нього залишилися сестра, брат, цивільна дружина та 1,5-річна дитина.