Сьогодні мені 37. Ганна Колеснікова

Сьогодні мені 37. Я народилася у 1989-му, росла якраз на зламі аналогової та цифрової епох, і іноді здається, що за одне життя я встигла пожити у двох абсолютно різних світах. Радянського Союзу я не пам'ятаю — була геть малою. Моє дитинство і юність — це «чистий кайф» дев'яностих і нульових… коли ти залипаєш у 8-бітну приставку на кінескопному телевізорі. Це анкети в зошитах з наклейками, тамагочі, жуйки та журнали. А сьогодні я сиджу зі смартфоном, де в один клік у «Дії» підписую документи, і можу вийти заміж онлайн. 

Я застала часи, коли ми збиралися на лавочках, бо мобільних просто не було. Були домашні дискові телефони, потім перші чорно-білі «Нокіа», де ми вираховували символи в SMS, компʼютер в квартирі без інтернету, інтернет через домашній телефон, ICQ («о-оу!»), Winamp, Torrent… На моїх очах касети, які ми крутили олівцем, і прокат VHS перетворилися на диски, потім на халявні сервіси типу EX.UA, а тепер — на платні підписки Spotify та Netflix. 

На долю мого покоління випало стільки всього, що вистачило б на підручник з історії. Три революції, які ми пройшли від дитинства до дорослого віку. Потім пандемія, коли весь світ став на паузу. І найстрашніше — АТО та потім повномасштабна війна з її втратами, руйнуваннями, сиренами, ракетами та тижнями без світла у зимку.. Це все зробило нас майже залізобетонними.

Ми пережили смерть Курта Кобейна, Честера Беннінгтона, Майкла Джексона, Фредді Мерк'юрі, Уітні Х'юстон…Стіва Джобса, Стівена Гокінга…Пеле, Мухамеда Алі… Єлизавети II, трьох Пап Римських. Ми пройшли шлях від телефонного дроту до Starlink у періоди блекаутів. Ми починали з піксельних ігор на картриджах, а зараз спостерігаємо за розвитком штучного інтелекту і дронами, що керуються через супутники. Світ перевернувся з ніг на голову вже кілька разів. 

А найепічніше що може стати: дожити до 37 років, пережити міленіум і ковід, зміну світових порядків, купувати дорогущі антивікові креми від зморшок, вижити під час війни, терпіти стільки всього, втрачати близьких … і у підсумку стати радіоактивним попелом, бо якісь діди в краватках вирішать закінчити це шоу ядерним салютом …

Хоча і в цьому будуть свої плюси - плюс один у скарбничку унікального досвіду, мінус потреба відкладати на пенсію… 

Не дивлячись ні на що, життя прекрасне…І мій подарунок собі на день народження виглядає так: рапорт командиру та заявка на другу (точніше вже третю) вищу освіту - в КАІ. Поєднувати службу та навчання буде непросто, але коли це нас зупиняли труднощі? Рухаюся вперед. Дякую кожному за підтримку та теплі слова! 🪖

Хто хоче привітати не тільки на словах, ось Банка: На Авто для 2РУБпАК

🔗Посилання на збір

https://send.monobank.ua/jar/APmY5Gj1Ue ;

Ганна Колеснікова