Вельможко Антон Миколайович

Народився 1989 року в Запоріжжі. Мешкав у Заводському районі міста. Закінчив Запорізьку школу № 47. Здобув фах машиніста автокрану у професійно-технічному училищі. З липня 2014 року працював у ПрАТ «Запоріжвогнетрив», вогнетривником в цеху ремонту промислового обладнання.

Під час російської збройної агресії проти України влітку 2015 році був призваний на військову службу в ході шостої хвилі мобілізації, відслужив рік і 4 місяці і 14 грудня 2016 року підписав піврічний контракт.

Солдат, навідник-номер обслуги 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0693, м. Бахмут. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на сході України, - на Світлодарській дузі.

Загинув 29 березня 2017 року о 15:40 від осколкового поранення внаслідок мінометного обстрілу взводного опорного пункту в районі смт Луганське Бахмутського району.

Похований 1 квітня на Павло-Кічкаському кладовищі м.Запоріжжя.

Залишились мати Людмила Миколаївна і брат.

Указом Президента України № 138/2017 від 22 травня 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Розпорядженням голови обласної ради від 21 червня 2017 року № 180-н нагороджений відзнакою Запорізької обласної ради — орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеню (посмертно)[7].

12 жовтня 2017 року в Заводському районі м. Запоріжжя на фасаді Запорізької гімназії № 47 по вулиці Павлокичкаська, 9, де навчався Антон Вельможко, йому встановлено меморіальну дошку.

Книга пам'яті полеглих за Україну

Невиплакані сльози України