ЗАГУБЛЕНО: 1 ПЛОЩА ТА 2 БРАМИ. Гліб Ушаков
ЗАГУБЛЕНО: 1 ПЛОЩА ТА 2 БРАМИ.
Львівська площа – одна з основних історичних площ Києва. Такі площі розвиваються дуже виважено, з узгодженням споруд різних часів, з виявленням археологічних знахідок, з тактовним включенням нових будівель. Це теоретично так мало бути. І дійсно, чимало серйозних архітектурно-містобудівних конкурсів вже проведені. Але столиця ніби втратила здатність до контролю над комплексними містобудівними проєктами. Тупікова ситуація досі з Поштовою площею та Контрактовою.
Цілісний історичний ансамбль забудови Львівської площі був знищений ще у радянські часи. Тоді зруйнували Стрітенську церкву та частину будинків кінця ХІХ – початку ХХ століття. Наприкінці радянського періоду серед площі з'явився величезний недобуд. Як може кілька десятиліть стояти без добудови споруда, де з верхніх поверхів та терасного даху відкривається фантастичний краєвид на увесь старий центр? Цим краєвидом милуються вже кілька поколінь школярів і студентів, які пробираються на цей дах аварійними сходами без поручнів.
Вже у наш час частину площі забудували супермаркетом, який логічно виріс внаслідок реконструкції фонтану. Забудовувати століттями відкритий простір площі – це чи не найгірше, що можна утнути з точки зору містобудування.
По інший бік вулиці Велика Житомирська, яка проходить крізь Львівську площу, також у наш час загубили під землею цілу станцію метро «Львівська брама». Майже завершили перон та на поверхню землі так і не зробили виходи. Схоже, що в цей момент якраз і зникла можливість керувати розвитком міста. Далі окремі забудовники будують окремі об’єкти де можуть і як хочуть. І якість архітектури тепер повністю залежить від архітектурного кругозору забудовника чи девелопера. Особливо символічним було знесення біля Львівської площі видатної та улюбленої всіма споруди Сінного ринку, що навіть мав статус пам’ятки архітектури, заради будівництва ЖК.
Десь там, під площею також чекає на своє відкриття і дослідження давня брама з часів середньовіччя. Щось також забули про неї. Ще можливо зробити підземний рівень з відкриттям цієї брами чи інших археологічних пам’яток та зі зв’язком зі станцією метро. А також додати цей підземний рівень громадського простору до таких необхідних сьогодні площ укриття. Біля Львівської площі нема навіть підземного переходу в якості укриття.
І посередині цього хаосу облаштовано гарну клумбу з лавами, прапорами, пам’ятником Анні Ярославні в дитинстві та ротондальним МАФом. Наче зона утопії серед зони антиутопії. Отут ми контролюємо, тут гарно, а навколо – це не ми, воно невідомо чиє. А під землею – то взагалі інший підземний світ, де навіть метро періодично кудись пропадає.
