Завірюхін Ігор Анатолійович

Ігор Анатолійович Завірюхін (позивний "Дід"), майор, народився 3 січня 1957 року у м.Запор­іжжі. Після закінчення школи вступив до Рязанського командного військового училища. Брав участь у військових діях у Грузії, Афга­ністані, Закавказзі. Після виходу на пенсію (1991 роцs) переїхав до м. Бровари, займався приватним охоронно-детективним бізнесом, був директором ТОВ «Альянс-Альфа».

З початку бойових дії на сході України Ігор Завірюхін їздив до зони АТО як волонтер, тренував бійців добровольчих батальйонів МВС. На фронт пішов добровольцем до 25 батальйону територіаль­ної оборони Київської області «Київська Русь» ЗСУ, офіційно зара­хований до батальйону у вересні 2014 року.

Загинув 30 січня 2015 року в районі селища Рідкодуб Шах­тарського району Донецької області. Через місяць тіло героя було передано українській стороні під Горлівкою.

28 лютого 2015 року жителі м. Бровари попрощалися із 58‑річним добровольцем Ігорем Завірюхіним, прах героя розвіяно над Говерлою.

Загинув 30 січня 2015 р. при спробі штурму з південної сторони села Рідкодуб, Шахтарський район, Донецька область. Разом з Ігорем загинув солдат І. Бойко. 

Через місяць тіло героя було передано українській стороні разом з іншими під Горлівкою. За умовами терористів, від української сторони був тільки один парламентар - ветеран-«афганець» Іса Курмагамедов, бойовий товариш Ігора Завірюхіна.

Залишилися дружина та дочка.

Указом Президента України № 722/2015 від 25 грудня 2015 року, "за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

25 грудня 2015 року у Броварах на честь загиблого бійця наз­вали вулицю імені Ігоря Завірюхіна.

Книга пам'яті полеглих за Україну

Невиплакані сльози України

Небесна гвардія

Переговірники говорять про сотні загиблих у Дебальцевському оточенні

Жители Броварщины провели в вечность воина АТО