Жив-був такий собі німецько-російський фотограф із незвичною долею – Ервін Волков. Максим Олейніков
Жив-був такий собі німецько-російський фотограф із незвичною долею – Ервін Волков.
Син німця, полоненого під час Першої світової війни, і росіянки Надії Волкової, Ервін повторив долю свого батька, потрапивши в радянський полон у 1942 році на півдні СРСР. Наступні шість років Волков провів в Союзі, після чого був направлений у НДР, де працював в пресі.
Працюючи у друкованих виданнях НДР, Ервін Волков (1920-2003) став не лише фотографом, а й журналістом і мандрівником.
У 1957р. він розпочав тривалу мандрівку по Радянському Союзу, виконуючи завдання східнонімецької газети «Wochenpost». Проїхав на за рулем автомобіля «Вартбург» чимало: Мурманськ, Красноярський край, Байкал, Далекий Схід, Північний Кавказ, Грузію, Азербайджан, Україну, Білорусію. Щотижня відсилав до редакції репортажі. Архів своїх фотографій він поповнив, повертаючись до СРСР ще у 1961, 1965 і 1967 роках.
Будучи кореспондентом «соціалістичної» газети, Ервін Волков не припускав ані карикатурності, ані іронії, ані політичного підтексту, ані викривальної інтонації в своїх радянських фоторепортажах. Стиль його тогочасних світлин тяжів до європейських традицій стріт-фото, з притаманною їм свободі у виборі сюжетів.
Ось кілька світлин, які зробив Ервін Волков у Києві у 1957 році.
