Сарычев Юрий Петрович

10 октября 1936 года в городе Горно-Алтайск (Республика Алтай) родился Юрий Петрович САРЫЧЕВ — украинский актер театра и кино.
После войны вместе с родителями переехал в Киев. Семья жила на улице Ярославской, 32.
Окончил Киевскую среднюю школу № 17.
Работал на заводе «Арсенал», участвовал в художественной самодеятельности в народном театре клуба «Пищевик».
Окончил драматическую студию при Киевском академическом украинском драматическом театре имени И. Франко.
С 1975 года актер этого театра.

Мать - Сарычева Валентина Мефодиевна (1915 - 1972)

Супруга - актриса Людмила Игнатенко

Сын - Сергей Сарычев

Роли в кино
1978 Под созвездием Близнецов :: милиционер
1978 Две семьи | Дві сім'ї (фильм-спектакль) :: Свирид
1973 Будни уголовного розыска :: лейтенант
1971 Инспектор уголовного розыска :: Петр
1970 Мир хижинам - война дворцам :: Виталий Примаков
1961 Украинская рапсодия :: солдат
1961 Годы девичьи :: Чернявый
1960 Свет в окне :: Василёк
1960 Кровь людская - не водица :: дежурный
1959 Черноморочка :: Петро
1959 Мечты сбываются :: Валька
1959 Это было весной :: Володя
1959 Григорий Сковорода :: Василий Томара
1958 ЧП. Чрезвычайное происшествие :: Костя Береговой
1958 Киевлянка :: комсомолец на собрании
1957 Партизанская искра :: Миша Кравец

Коли Олексій Петухов та Наталія Лотоцька працювали над виставою "Театральний роман" у театру Франко до них прийшла ідея використати вірш Блока 1910 року, тому що він дуже підходив до теми цієї вистави. Але не було перекладу. І тоді Олексій Петухов звернувся до Юрія Саричева, запропонувавши зробити переклад. Через день Юрій зателефонував пізно вночі і прочитав вірш українською. 

Крізь пам"ять в"ється юнь сама,

Років кайдани розриває,

А щастя не було й нема,

Хоч в цьому сумніву не має,

Року непевнії пройди,

Тебе підстерігають всюди,

І якщо вийдеш цілим ти,

Повіриш в диво, як всі люди,

Сприйняти істину зумій,

що може щастя і не треба,

що нездійсненій мрії цій

Ніколи не побачить небо,

що повен до гори візок

Натхнення творчого мов чаша

І все вже не моє, а наше

І з світом зтвердився зв"язок,

І тільки з посмішкою у вії

Ти будеш якось споминать

Оту хитку дитячу мрію

що всі ми звикли щастям звать

Юрій Саричев, актор театру імені Івана Франка «10.10.1936-23.05.1998»

Сергій Саричев

Травень 2024