Абдул Кахар Асі «Ми плачемо». Юрій Костюченко
Абдул Кахар Асі (1956-1994) «Ми плачемо»
(Кахар Асі був перськомовним афганським поетом таджицького походження, агрономом за освітою, працював за фахом в Панджшері; вдале поєднання класичних і сучасних форм при зверненні до актуальних проблем афганського суспільства 1970-90-х зробило його одним з найвідоміших сучасних поетів, його твори видавалися в Пакистані і Ірані, він загинув в Кабулі 28 вересня 1994 внаслідок ракетного обстрілу; ділюся буквально підстрочником через неймовірну потужність його метафоричної мови)
Ми проплакали ніч, ми зустріли риданням світанок,
Кожен крок на дорозі вигнання политий нашими слізми.
Коли гинув садок у батьківського дому,
Кожен удар сокири ми зустрічали криками болю.
Ми кричали закритими ротами і зі зв’язаними руками,
Наша темна від болю кров витікала із наших очей.
Серед жахів життя і символів смерті
Ми день і ніч плакали над сумними піснями.
Коли вогонь спепелив наші бажання і мрії,
Ми оплакували виблиски минулого життя в розбитих дзеркалах.
Коли ми поховали своїх померлих,
Ми плакали за втраченою батьківщиною.
Плач навколо нас ніколи не припинявся,
Хоча ми вже втомилися плакали.
گریستیم
شب را گریستیم،سحر را گریستیم
ما گام‌گامِ راهِ سفر را گریستیم
وقتی که می‌زدند سپیدارِ باغ را
ما یک‌به یک صدایِ تبر را گریستیم
دست و دهانِ بسته به فریاد آمدیم
یعنی تمامِ خونِ جگر را گریستیم
در سرزمینِ حادثه و داربستِ شعر
روز و شبِ سیاهِ هنر را گریستیم
بر آستانِ آتش و خاکسترِ مراد
آیینه‌دار و آینه‌گر را گریستیم
باری ز مرگ‌ومیر چو فارغ شدیم ما
دیه و دیارِ خاک‌به‌سر را گریستیم
مضمونِ گریه کم نشد از دور و پیشِ ما
هرچند که بلا و بتر را گریستیم
