Будь-яка імперія – це перш за все – спосіб мислення. Юрій Костюченко
будь-яка імперія – це перш за все – спосіб мислення, що його ми бачимо через специфічну мовну систему, побудовану на усталених наборах міфологізованих символів. Ці символи найчастіше є універсалізованими автостереотипами, іноді навіть такими, що описують неіснуючу, штучно сконструйовану спільноту, позаяк вони мають сприяти формуванню і утриманню спільної ідентичності широкого соціального і етнорелігійного різноманіття, притаманного імперіям. Ці міфологізовані групові автостереотипи можуть бути різними – про «широту і доброту душі», про «непереможність армії», про «велич культури», про «особливу духовність», про «непереборну винахідливість і талановитість», «спільне славетне і героїчне минуле» та хоч і би і про «безкрайні простори, над якими ніколи не заходить сонце» абощо (в дуже архаїчних системах можуть також існувати об’єднавчі символьні мови, побудовані на системах негативних гетеростереотипів) – але час від часу, під впливом кризових, зазвичай зовнішніх обставин, ця система починає руйнуватися. І руйнація цієї системи, ця вимушена зміна способу мислення відбувається дуже болісно, призводить до колапсу чи істотного переформатування самих імперій. Втім, якщо пост-імперське суспільство зможе зберегти після руйнації свою соціальну структуру, така система буде самовідтворюватися знову і знову…
