Куліков Олексій Юрійович

"Як я почав займатися івентами"

Олексій Куліков – засновник івент агенції "AntHill", яка на сьогоднішній день є найбільш відомою в Україні. Однак, як це часто буває, країна мало що знає про своїх героїв. Незважаючи на те, що його "дитина" на слуху вже більше десяти років (а точніше цілих 17!).

"Ніколи не писав автобіографій і мемуарів, адже начебто і до пенсії далеко, і шкільні стереотипи твердять: чому себе хвалити, відповідай лише, коли питають. Та вже почали питати, хто ти за персонаж такий, Олексій, звідки і чому вирішив займатися івентами, що ти взагалі зробив?"

Трошки автобіографії...

"Всі дитячі ранкові концерти я був петрушкою, займався танцями з 6 до 16, вчився живопису в художній школі, грав у театральному гуртку колишнього будинку піонерів, грав в КВН, в футбол, брав участь в самодіяльності, займався фехтуванням на рапірі і навіть займав важливі призові місця, ходив в походи, і ще вчився. Багато, старанно і різнопланово і заробив комплекс "відмінника" як і прізвище вузьких колах друзів. Прізвища, до речі, отримав багато і інших. Мріяв бути космонавтом і режисером.

Мені вдалося народитися за три роки до Чорнобильської катастрофи і на свій трьох річний ювілей відповідально катався на "Зайці 3" під невеличким радіоактивним дощиком. Мою сім'ю виховувала родина інженерів, чим, по суті, горджусь, і часто при спорі з підрядником обґрунтовую свою позицію тим, що я син інженера.

Я одружений, у нас троє прекрасних дітей із сильними характерами та різнобічними талантами. Моя чудова дружина Олічка — розумниця, активістка, волонтер, кондитер із неймовірно активною життєвою позицією. Їй велике спасибі, адже без її підтримки, ймовірно, у мене б щось не вийшло.

З історій родини (російська її частина — військова, а українська — пережила голодомор) штрафбат і розкуркулення. Тому в цій частині історії українських земель у мене є власна думка. За національністю, яку приховую в генофонді, я в першу чергу киянин, на 50% росіянин, на 50% українець, який вчився в подільській Єврейській школі №19, а потім вступив до одного з найкращих ліцеїв України "Наукова зміна".

За освітою я дипломат, міжнародний економіст і маркетолог, аспірант у відпустці, додатково пройшов школу МВА і рік театральної режисури. Студентські роки пощастило провести в Інституті міжнародних відносин при Університеті, чим пишаюсь, хоч соціум КІМО-шників не дуже поважає😊. 

«Тепер я івентор»

Моїм першим івентом я вважаю організацію встановлення перших барикад біля ЦУМу, у першу ніч революції 2004 року, що в подальшому призвело до політичної кар'єри, яка завершилася роботою помічника депутата. Там я продовжував займатися організацією поїздок, зустрічей з виборцями і форумів. А потім я вийшов із політики, адже там все складно і часто неприємно.

Далекий 2006 рік розпочався з створення агентства "Ant@Hill", де я працюю і зараз.

Звісно ж, як це буває в молодості, створення агентства розпочалося з фрази: "А давайте зробимо івент-агентство! І воно повинно бути на літеру А", – тобто компанії в жовтих сторінках йшли за алфавітом.

Наступний етап життя... рухався шляхом постійних експериментів та розвитку спільно з ринковими потребами. Тут я вже не розділяю свого життя і життя агентства, тому що все це відбувалося разом, івенти стали справжньою пристрастю та улюбленим хобі, навіть сенсом. Далі я коротко розповім про досягнення в тих сферах, куди ми заглядали з моїми партнерами.

Ми писали дитячі казки та формували програмні засади реалізації дитячих подій, що вилилося в створення дитячого агентства свят "Ant Hill Child". В портфоліо агентства – дні народження для дітей двох президентів і міністрів культури, «дитячі ялинки» (мюзикли) з розробкою власних шоу-програм для великих концертних залів і не менш масштабні свята для одної дитини, дитячі промо-події для брендів і навіть дитячі відкриття житлових комплексів. Формалізація основ маркетингу для дітей та механік взаємодій брендів з їхніми батьками. Це цілий цікавий світ івент-маркетингу, весь спектр якого ми акумулювали в дитячому напрямку. Свята для дітей можна і потрібно робити по-дорослому.

Початками квестового досвіду стало участь нашої команди "Дятли" в київській лізі автоквестерів, що в подальшому перетворилося на командо утворюючий напрям агентства. Ми експериментували з тімбілдінгами та квестами, і один із етапів нашого розвитку вилився в появу проекту "Війна", заснованого на страйкбольній субкультурі з великою кількістю сценаріїв та механік, адаптованих до командоутворення. На жаль, реальна війна поставила хрест на такого роду проектах і нароблені сценарії лягли на поличку до майбутнього, до того самого часу, коли ми зможемо повернутися до думки про те, що війна це іграшка. В ці чудові періоди я в камуфляжі бігав по полях і полігонах, відіграваючи ролі то командирів, то сталкерських зомбі, то власника автентичних полевих барів.

І якщо сьогодні хтось говорить про новизну гейміфікації, то загляньте принаймні в 2004 рік до автоквестерів або в 2008 рік до пейнтболістів та стрійболістів, або навіть в 1990-ті до лицарських рольовиків. Можна навіть повернутися на кілька століть назад і згадати «потешний полк» одного з ворожих імператорів, можна ше раніше.

Безумовно, у нас було багато подій як виїзних, так і не дуже, з різними форматами: активними, спортивними і творчими, імпровізаційними та театральними, тематичними та інтелектуальними. Разом із співробітниками компаній ми готували повноцінні мюзикли, ставили казки та талант-шоу, одного разу навіть переписали Ромео і Джульєтту.

У паралельному світі ми створювали події з маркетинговою складовою. Ми робили мепінги, просторові ілюзії на 360 градусів, масштабні виставки та стенди, амбієнт конструкції, працювали в Україні та за кордоном, встановлювали рекорди нашої країни, організовували міжнародні спортивні змагання.

І однією з таких подій виявився для мене проект показу мод на закритій станції метрополітену "Львівська брама", тепер я той самий чоловік, який робив івент у метро. Довгий і складний проект із великою кількістю змінних, ризиків і форс-мажорних несподіванок, коли ціла подія може залежати від керівника погрузчика та жінки в будці біля ескалатора. Цей проект навчив двом речам: сивина з'являється не від старості, і, маючи силу волі, можна здійснювати безліч проектів, а змінні можуть стати постійними, якщо діяти.

Ці знання допомогли нам вижити в кризові 2014 та 2020 роки.

А ще на сьогоднішній момент у нас 9 золотих нагород за версією Ukrainian Event Awards, більше немає ні в кого. Є і інші премії, є ще багато других і третіх місць, є безліч листів подяки. Далі, впевнений, будуть ще. Важливо пам'ятати одне: всі ці нагороди і почесті не дають тобі права ставати в позу і висловлювати свою особливу думку направо і наліво. Кожному клієнту, чи то глядачу, чи то B2B замовнику, потрібні в першу чергу ефективні рішення для його завдань: емоційних, творчих, бізнесу чи маркетингу, або навіть гедонізму. І поки я з командою знаходимо такі рішення, нас купують, якщо цих рішень не буде, будь-які нагороди просто залишаться в пилу бездіяльності".

"Вихід зі зони комфорту, самовдосконалення, обмін знаннями"

"З 2014 року я почав проводити перші лекції і робити перші виступи на сцені. Це особливий етап у житті. Коли ти з наймача артистів, сам стаєш «обізьянкою з мікрофоном». Довелося вивчити майстерність оратора. Було класно! Димі Вольфу велике за це дякую.

А ось найцікавіше в спікерстві саме не в самопіарі чи в обговоренні глобальних процесів з розумним виглядом, а в умінні формувати take away. Щось, що глядач може винести з собою. А отже і щира радість від читання лекцій тій самій генерації, яка рано чи пізно нас розтовче. Це радість ділитися знаннями, досвідом, наробками та рішеннями. І вірите, знання не так важливі, якщо немає людини, яка зможе їх застосувати. Зануритися в них, пізнати суть.

Не варто боятися ними ділитися, адже ті знання, які є у вас, ви теж змогли десь черпнути".

Якби я не став організатором заходів...

Завжди був противником слова "Якщо", а якщо піде дощ, а якщо станеться конфлікт, а якщо хтось захворіє, а якщо не зрозуміють і не приймуть, а якщо я програю, а якщо виграю? Є лише тут і зараз, і твоє рішення в поточній ситуації, твоє бажання і твоя воля. І звісно, гумор, адже барон Мюнхгаузен з радянського фільму говорив, що всі найбільші дурості робляться з серйозними обличчями.

Я міг би працювати в розвідці чи грати в кіно... У професії івентора все це є в повному обсязі, важливо просто це бачити і використовувати".

"Чи бачу себе у цьому бізнесі через 10-20 років?"

"Так вийшло, що ми живемо в епоху змін, постійних криз і непередбачених обставин, з повним розумінням того, що немає жодних бомбардувальників B-52, і частіше "хвіст виляє собакою". Навіщо гадати. Можливо, якщо вдасться, я доторкнуся до організації ШОУ відкриття Олімпійських ігор, чи організую класну виставку, чи проведу важливий для об'єктивного міжнародного простору форум. Можливо, навпаки – куплю собі свічковий «заводик» і притримаю тік очей від необхідних можливих форс-мажорів, пов'язаних з пізнанням процесів цього світу.

Те, що я знаю напевно, це те, що я продовжу посміхатися і старатися нести хороші емоції. Так вийшло, що у мене це, начебто, виходить".

На завершення, впевнений, що люди об'єднуються, коли у них є схожі цінності, ось невеликий список моїх, які безумовно змінювалися в процесі пізнання цього світу:

Я люблю івенти і вони для мене набагато цікавіші, ніж футбол, автомобілі і політика.

Я люблю, коли цікаво, і стараюся знаходити ізюм навіть у класичних форматах.

Я не люблю і не вмію робити підлощі, не розумію, навіщо їх вчиняти.

Стараюся бути відкритим і не боюсь визнавати власні некомпетентності.

Я знаю, що я можу помилятися, я знаю, що помилки вчиняв, і розумію, що можу їх вчинити у майбутньому, і я цього не боюсь.

Я за результат, і можу бути упертим до втрати свідомості, але лише тому, що щиро впевнений, що роблю це в ім'я результату.

Поважаю конкурентів, і якщо програю, стараюся зрозуміти, чому вони виявилися кращими.

Я не терплю агресії, у будь-якому її прояві, розумію, що іноді без неї не обійтися, але від цього не перестаю її не любити.

Замість висновків

За часи війни вдалося відкрити для себе нові грані організаторства, а саме продюсуванні. Під брендом Ant@Hill ми створили соціально значиме мультимедійне 3Д ШОУ «Отріцатєльноє всплитіє» та пройшли весь шлях його продюсуванні, організували проєкт відновлення гурту «Грін Грей» разом із концертним туром Україною та відеокліпом, запускали крипто-стартапи і, навіть, розробили власну модель ефективного бронежилета. А далі буде далі. Життя триває та дивує!

www.anthill.events

https://anthill.events

https://www.facebook.com/anthillrg/