Микола Лисенко

Микола Лисенко. Факти біографії

Автор тексту Maryna Chemerys

Народився у 1842 р. в дворянській сім’ї. Обоє батьків походили з козацької старшини.

Батько розмовляв українською, мати після закінчення Смольного інституту розмовляла виключно французькою.

З дитинства навчався музиці, став популярним піаністом, блискуче імпровізував. Але вступив на природниче відділення університету, який закінчив з відзнакою. У 23 роки захистив дисертацію з біології. Йому пророкували успішну наукову кар’єру. Але він вирішив присвятити себе музиці.

У 25 років вступив до Лейпцизької консерваторії, 4-річний курс якої опанував за 2 роки. Вчився як піаніст, також освоював гру на скрипці і на органі. В Лейпцигу почав писати власні твори. Йому як блискучому піаністу пророкували світову славу, пропонували гастролі, але він повернувся в Україну.

У 32 роки Л їде до Петербургу, де 2 роки вдосконалює майстерність оркестрування і композиції у Римського –Корсакова.

З студентських років належав до «Київської громади» разом з найближчими друзями – Тадеєм Рильським, Петром Косачем (батьком Лесі Українки), Драгомановим, Старицьким (який був його троюрідним братом і одружився з його сестрою Софією). Саме вони впряглися в Києві у траурний віз, який перевозив прах Шевченка до Канева, і довезли його до церкви.

З першою дружиною, співачкою Ольгою О’Коннор прожив 12 років. Але вони розійшлися через те, що вона не могла мати дітей, офіційно залишившись у шлюбі.

З другою дружиною Ольгою Липською прожив 22 роки, мав 7 дітей (двоє померли малолітніми). Після народження найменшого сина дружина померла. Тоді перша дружина офіційно усиновила їхніх дітей.

Першій дружині Лисенко присвятив 11 творів, серед яких відомий романс «Коли розлучаються двоє. Другій дружині не присвятив жодного твору.

Багато років Лисенко викладав в Інституті шляхетних панянок, але задля утримання сім’ї практично до кінця життя був змушений давати приватні уроки.

Лисенко написав 10 опер. Найвизначніша – «Тарас Бульба» - була поставлена лише через 44 роки після написання. Свого часу Чайковський і Римський-Корсаков пропонували посприяти постановці опери в Петербурзі, але за умови, що опера йтиме російською. Лисенко на це не погодився.

У 1904 році на гроші, зібрані під час концертів до 35-річчя творчої діяльності, Лисенко відкрив Музично-драматичну школу, яка мала програму вищого навчального закладу. Школа знаходилась по вул. Ярославів Вал, 15 у флігелі садиби Сікорського (не зберігся). Згодом на базі школи відкрили Консерваторію та Музично-драматичний інститут.

Серед найвідоміших творів Лисенка – «Молитва за Україну» і «Запорізький марш».

Похований Микола Лисенко на байковому цвинтарі.

Автор тексту Maryna Chemerys

Музика з вікон

6 листопада 1912 р. помер Микола Лисенко. На його похорон з'їхалось більше ста тисяч людей з усіх куточків України. Була делегація від Галичини і від Росії. І похорон перетворився на наймасовішу політичну ходу.

Композитора відспівували у Володимирському соборі. Співали три хори - майже 800 співаків, по центру співав хор під орудою Кошиця. Від собору на Байковий цвинтар труну несли на плечах.

Процесію супроводжували кілька тисяч жандармів. Співало вісім народних хорів. Оркестру не було. Та коли процесія порівнялась з Троїцьким народним домом (нині Театр оперети), де тоді виступала трупа Садовського, через розчинені вікна залунали звуки Жалібного маршу, написаного Лисенком до драми "Гетьман Дорошенко". Поліція кинулася всередину, почала зачиняти вікна, але музиканти зі словами "У нас репетиція!" продовжили грати.

Схожа ситуація була в Москві на багатотисячному похороні вбитого більшовика Баумана. Поліція заборонила оркестру супроводжувати процесію. Але на одній вулиці грав цілий оркестр: музиканти стояли у вікнах, а у будинку навпроти з балкону диригував Ілля Сац.