Українська
Михайло Старицький

Михайло Старицький

Перекладач, Письменник, Поет

Основна інформація
Михайло Старицький
  • Рід діяльності

    Перекладач, Письменник, Поет

  • Дата народження

    14 листопада 1839

  • Дата смерті

    27 квітня 1904 (64 роки)

Біографія

Михайло Старицький. Драма

Автор тексту : Maryna Chemerys

Український письменник, поет, перекладач, лібретист, автор романсу «Ніч яка місячна» та п’єс «За двома зайцями», «Циганка Аза», «Ой, не ходи, Грицю», один з корифеїв українського театру, народився у 1840 р. Походив з шляхетського роду. У 12 років залишився круглим сиротою, і його забрав на виховання двоюрідний дядько – батько Миколи Лисенка. 

undefined

Разом з Лисенком він навчався в гімназії, разом вступив на фізико-математичний факультет університету, але згодом перевівся на юридичне відділення. Обидва в студентські роки стали членами Київської (Старої) громади, власним коштом заснували та утримували недільні школи, розвивали український театр.

undefined

У 23 роки Старицький одружився з сестрою Лисенка Софією, якій було лише 14 років - знайшовся священник, який їх обвінчав, дописавши Софії 2 роки. Вони прожили разом понад 40 років, мали 5 дітей. 

undefined

У 70-та роки разом з Лисенком Старицький організовує Товариство українських акторів, зусиллями якого було поставлено чимало п’єс і оперет. Саме в опереті «Утоплена» вперше прозвучав романс Старицького «Ніч яка місячна» на музику Лисенка, який багато хто вважає народною піснею.

У 1881 р. влада дозволила ставити вистави українською мовою. Правда, українська п’єса обов’язково мала йти після російської. У 1882 р. Марко Кропивницький заснував перший український професійний театр. Старицький став його директором і меценатом – задля розвитку і підтримки театру продав свій маєток у Карпівці. Актори отримували гонорари на рівні імператорських театрів, мали найкращі декорації та костюми. Значну частину репертуару театру складали твори Старицького, Кропивницького та Карпенка-Карого. Музику до багатьох вистав писав Лисенко, він же працював з хором і оркестром. Це був професійний театр європейського рівня з професійною режисурою. Трупа гастролювала в Варшаві, Вільнюсі, Мінську, Тифлісі, Москві та Петербурзі з незмінним успіхом. Вистави українського театру мали настільки великий успіх, що врешті були заборонені в Києві та цілому генерал-губернаторстві.

undefined

У 1885 р. театр розколовся, і частина трупи, серед яких були найбільш відомі актори (Заньковецька, Садовський, Карпенко-Карий, Садовська-Барілотті) пішла з Кропивницьким, а із Старицьким залишились молоді актори.

У 1895 р. Старицький залишив театральну діяльність.

Віддавши театру більше 10 років життя і всі статки, Старицький опинився у матеріальній скруті. Почав писати історично-пригодницькі романи, найбільш відомі – трилогія «Богдан Хмельницький», дилогія «Молодість Мазепи» й «Руїна», «Кармелюк». З огляду заборони на українську мову великі твори писав російською. Це був його єдиний заробіток. Згодом почав отримувати невеличку пенсію «За літературні праці рідною мовою» від російської академії наук.

Переклав більше 200 творів світової і російської класики українською мовою.

undefined

Помер Михайло Старицький у 1904 р. від серцевої недуги. Похований на Байковому цвинтарі.

В радянський час родину Старицьких винищили під корінь.

-донька Людмила Старицька-Черняхівська, письменниця, у віці 73 років у 1941 р. були зааррештована, померла при транспортуванні у товарному вагоні в концтабір, тіло конвоїри викинули з вагону;

-онука Вероніка Черняхівська розстріляна у 1938 у Лук’янівській в’язниці;

-зять Олександр Черняхівський репресований у процесі СВУ (1930);

-донька Оксана у 1942 доведена до смерті в казахському концтаборі;

-онук Ярослав Стешенко у 1939 замордований в колимському концтаборі;

-зять Іван Стешенко, міністр УНР, у 1918 розстріляний більшовиками;

-донька Марія, спостерігаючи за тим, що відбувається з родиною, померла від нервового напруження у 1930.

В Києві Старицький із родиною жив у двоповерховому будинку на нинішній вулиці Саксаганського, поруч з Лисенками. Якийсь час там було відділення міліції, у 1980 будинок знесли. Це викликало обурення киян, і згодом будинок відбудували (в точності, як музей Заньковецької). У 2000 р. відкрився музей Старицького, куди за заповітом онуки Олени (яка не мала дітей) були передані сімейні реліквії та родинний архів.

Автор тексту Maryna Chemerys

Фото
5b73ebcd-65bd-4655-a6a8-c6da04ffb32d.jpeg
5823656b-4da1-43a8-88d3-7940f417e8d8.jpeg
0597ef43-7c85-42f8-807e-530f5f342b57.jpeg
a233bf16-b46e-4628-9f83-d7c21ec23906.jpeg
27991af2-1c27-4b78-a15d-f598f9135007.jpeg
b5583874-99ba-4448-8f82-bdc0fb5ec7cd.png
7124ae75-f675-4074-8719-33deb0d6ba03.jpeg
a01cf8ee-f7d2-476a-b3d8-0d32592591cb.jpeg
bbb3454d-a3a7-4fe0-aad7-9931b39b2c19.jpeg
1790d3c5-4a95-4c38-b080-20863fa1c0f9.jpeg
acc91c7b-6406-41d2-ac03-b310b66f42ab.jpeg
24322e94-309a-4e57-a54d-a44421e9f280.jpeg
Відео
Про Михайла Старицького у програмі Велич особистости • 153 студія // 2019
Михайло Старицький. Кохання і одруження з Софією Лисенко / ГРА ДОЛІ
Ніч яка місячна
Посилання

Фільми з музикою Старицького на Megogo

Поховання

Байковий цвинтар

Baikova St, 6, Kyiv, Ukraine, 02000